113. Екологічна складова в контексті міжнародної безпеки.

МЕБ передбачає такий стан міжнародних відносин, при якому забезпечується збереження, раціональне використання, відтворення та підвищення якості навколишнього природного середовища, та при якому національна діяльність окремих держав виключає нанесення екологічної шкоди іншим країнам та всьому світовому співтовариству. Особливої актуальності МЕБ набуває в умовах глобалізації.

Проблеми: 1) руйнування озонованого шару атмосфери та проявів глобальних змін клімат(тепличний ефект,танення льодовиків Арктики,підвищ-я t °повітря); 2) забруднення Світового океану (через екстенсивну діяльність ТНК, захоронення в ньому отруйних і радіоактивних речовин); 3) зростання кількості населення світу; 4) обмеженість доступу до світових ресурсів та непропорційність їх використання країнами світу; 5) створення та функціонування глобальної терористичної мережі; 6) розповсюдження ядерної, хімічної, біологічної, геофізичної, космічної, психотропної, екологічної зброї та технологій масового ураження;7) утворення нових центрів сили, протистояння і боротьби між ними за лідерство; 8) зростання обсягів споживання та дефіциту ресурсного й енергетичного забезпечення. Завдання для забез. МЕБ:1) перспективи та виклики розвитку традиційної та альтернативної енергетики, динаміка та прогноз обсягів викидів, скидів, поховань та знешкодження забруднюючих речовин та відходів тощо; 2)розробка та запровадження систем спостережень та моніторингу на глобальному рівні; 3)аналіз глобальних змін у біорізноманітті, зокрема пошук шляхів його збереження, виявлення нових видів; 4)розробка теоретико-методологічних засад дослідження екологічних змін на основі синергетичного поєднання досягнень у різних галузях знань; 5) робота з обґрунтування, розвитку та підтримки міжнародних зусиль, у тому числі створення та підтримка роботи комплексних міжнародних програм, фінансова та наукова підтримка регіональних міждержавних проектів тощо.

114. Науково-технічний прогрес та його екологічні наслідки.

НТП являє собою процес глибоких якісних змін, які зачіпають різні сторони життя суспільства. Це єдиний, взаємообумовлений наступаючий розвиток науки і техніки, який є важливою стороною еволюції суспільства, його руху вперед. НТП включає в себе як постійні кількісні зміни в науці і техніці виробництва, так і якісні зміни, стрибки. Головними аспектами НТП є створення і вдосконалення засобів праці, розширення сукупності предметів праці, розвиток технології й енергетики виробництва, вдосконалення управління виробництвом і організації суспільної праці. 1. Головні чинники впливу НТР на довкілля. На сучасному етапі існування суспільства, що характеризується бурхливим розвитком науки і техніки, охорона навколишнього природного середовища стає однією з найбільш складних і актуальних задач, які висунула науково-технічна революція. Зараз виділяють чотири головні чинники, що визначають основні характерні особливості впливу НТР на навколишнє природне середовище: - збільшення населення земної кулі, - скорочення природних мінеральних і паливних ресурсів, - бурхливе зростання промислового виробництва, - глобальне забруднення навколишнього природного середовища. 1.1. Збільшення населення земної кулі. Перший чинник - істотне зростання народонаселення на земній кулі - з'явився якраз у період НТР, тобто в другій половині ХХ ст., і при цьому характерний дуже нерівномірний розподіл людей по окремих регіонах їх проживання: концентрація їх у великих містах з розвинутою індустрією. Так, за останнє століття населення земної кулі збільшилось майже в 4 рази - з 1,6 млрд. чол. на початку століття до 7 млрд. чол. на його кінець. Продуктивні сили, що теж зростають значними темпами, збільшують усі види впливу цього чинника на довкілля (різке скорочення лісів, пасовищ, джерел прісної води тощо). 1.2. Скорочення природних мінеральних і паливних ресурсів. Дія другого чинника - скорочення природних мінеральних і паливних ресурсів - безпосередньо пов'язана з ростом продуктивних сил і обумовлена необхідністю відбирати в природи її сировинні ресурси в усе зростаючих масштабах. Наслідком цього з'явилось те, що тільки за останню чверть століття людство використало (тобто вилучило з природного середовища) для задоволення зростаючих потреб промислового виробництва стільки ж мінеральної сировини, скільки її було використано за всю попередню історію людства. За прогнозами економістів, у найближчі 25 років промислове виробництво зросте ще в 2-3 рази, що вимагатиме величезних сировинних ресурсів. Сьогодні це є одне з найбільш гострих питань, тому що темпи зростання промисловості, і зокрема гірничовидобувної, безперервно зростають. За останні 100 років видобування вугілля на земній кулі зросло в 15 разів, нафти - у 7 000 разів, газу - 1 000 разів. При цьому необхідно врахувати, що така інтенсивна розробка родовищ корисних копалин призвела до різкого скорочення їх запасів і загрози їх повного зникнення, тому що мінеральні ресурси практично не відновлюються. Не менш важливими є й пов'язані з цим такі негативні явища, як зменшення площі рослинності (ліси, луки), скорочення числа диких тварин, порушення ландшафтів у значній частині земної кулі, ерозія ґрунтів тощо. 1.3. Бурхливе зростання промислового виробництва. Істотним є також вплив на довкілля третього чинника - бурхливого розвитку промислового виробництва - з високою концентрацією засобів виробництва та трудових ресурсів в окремих регіонах: найбільше в розвинутих країнах або промислових і гірничовидобувних районах, частіше всього максимально наближених до джерел сировини та енергії. У цьому відношенні найбільш яскраво проявляється дія НТР у зростанні важкої промисловості (гірничовидобувної, чорної та кольорової металургії, хімічного виробництва), а також в енергетиці, яка є основою для розвитку базових галузей народного господарства та транспорту (залізничного, морського, автомобільного, авіаційного тощо). Великомасштабна виробнича діяльність призводить до споживання величезної кількості кисню та значним викидам в атмосферу вуглекислого газу. Так, у процесах горіння на кожні 32 кг спожитого кисню утворюється 44 кг вуглекислого газу. Один автомобіль за 1 000 км пробігу споживає річну для людини норму кисню, а пасажирський літак за один трансатлантичний переліт споживає 35 т кисню. У глобальному масштабі збільшення концентрації вуглекислого газу в об'ємі всієї атмосфери навіть на тисячну частку змінює її прозорість для короткохвильового теплового випромінювання і створює загрозу так званого "теплового ефекту" - зростання температури на поверхні Землі. Наслідки цього явища для нашої планети можуть бути катастрофічними: танення льоду Арктики та Антарктики, підвищення рівня Світового океану та загроза затоплення материків. Зміни газового балансу атмосфери вже призводять до помітного дефіциту кисню в таких промислово розвинутих регіонах як Рур у ФРН та промислова зона Токіо в Японії, тобто суттєво знижується його вміст в атмосфері, що також призводить до уповільнення процесів життєдіяльності інших організмів.

1.4. Глобальне забруднення навколишнього природного середовища. Четвертий чинник, який сьогодні є однією з найбільших проблем НТР, що хвилюють людство - це глобальне забруднення довкілля; воно й породило головну зараз тему про загрозу екологічної кризи, що постала яка соціальна проблема. Глобальне забруднення всієї біосфери, тобто повітряного й водного середовища, ґрунтів і підземних вод, створюється викидами промислових підприємств, побутовими й господарськими відходами, неправильним застосуванням отрутохімікатів та добривами, а також підвищенням рівня шуму від роботи транспортних засобів і промислових підприємств. У числовому виразі воно може бути схарактеризовано наступними цифрами: викиди в атмосферу промислових підприємств і транспортних засобів щорічно складають: газів і пилу - 1 млрд. т і стільки ж сажі, а у водойми - більше 500 млрд. т забруднених стоків. У Світовий океан та річки при цьому поступає більше 10 млн. т нафти та нафтопродуктів. Вирішення складних проблем охорони навколишнього середовища вимагають спільних зусиль усіх країн світу.