111. Концептуалізація енергет.Безпеки в європ. Контексті.

Проблему концептуалізації енергетичної безпеки ретельно розглядала компанія SEFEP (Smart Energy for Europe Platform) – незалежна некомерційна організація, заснована Європейським фондом з кліматичних питань. Головна мета цієї організації – стати платформою для кооперування європейських країн у сфері екологічного та безпечного енергетичного співробітництва. Проблема концептуалізації енергетичною безпеки в тому, що на даному етапі сутність енергетичної безпеки випливає з завдань та заходів її запровадження. Існує більш ніж 20 визначень поняття «ен. безпека», зміст яких вагомо відрізняється. Також проявом цієї проблеми є відсутність єдиної системи кількісного та якісного вимірювання ен. безпеки. Зараз в світі, згідно докладу організації SEFEP, існує приблизно 372 показники, за допомогою яких вимірюється ен. безпека. Тому організація запропонувала своє бачення вирішення цієї проблеми:поняття «ен. Безпека» вони поділили на 5 вимірів, які повністю висвітлюють поняття та не перетинаються одне з одним, але складові цих вимірів можуть впливати на інші виміри.

5 вимірів: 1) Внутрішній ринок, складові: - Ефективний розподіл енергетичних ресурсів, особливо під час криз; - Інвестиції у виробництво та інфраструктуру; - Зменшення споживання енергоресурсів; 2) Енергоефективність, складові: - Підвищення ефективності нормування викидів та маркування енергоносіїв; - Робота за світовими стандартами енергоефективності; Зменшення залежності від імпорту; 3) Інфраструктура, складові: - Покращення внутрішньої інфраструктури та внутрішньо-європейської взаємодії; - Вдосконалення складської системи; - Вдосконалення засобів захисту енергетичної інфраструктури; 4) Доступ до внутрішніх ресурсів, складові: - Збільшення використання низьковуглецевих ресурсів; - Підтримка розробки нових енергетичних технологій; - Підтримка впровадження ненафтовогопалива для транспортних засобів; 5) Доступ до зовнішніх ресурсів, складові: - Розвиток диверсифікованої нафтогазової інфраструктури; - Вдосконалення кооперування з постачальниками та посередниками; - Створення єдиної європейської зовнішньої енергетичної політики.

112. Енергетична безпека у світі: регіональні особливості.

Енергетична безпека (ЕБ) Європи. Протягом останніх років однією з головних цілей енергетичної політики ЄС було зниження залежності від російських енергоносіїв. Зокрема явним пріоритетом було збільшення частки постачань нафти, трубопровідного та скрапленого газу з країн Близького Сходу та Північної Африки. Проте на тлі хвилювань в Африці і на Близькому Сході, а також підвищеної стурбованості безпекою АЕС стабільність постачань палива до Європи і пріоритети енергетичної політики виявилися під великим питанням не тільки в короткостроковій, але й у довгостроковій перспективі. Тому на даний момент розвиток співпраці з Росією стає одним із найважливіших пріоритетів. Основними пріоритетами європейського регіону є: - стабільне та довгострокове постачання енергоресурсів; - диверсифікація джерел постачання енергоресурсів; - диверсифікація шляхів постачання енергоресурсів; - реформування енергоринку та збереження контролю над ним; - модернізація енергетичної інфраструктури, включаючи основні газо- та нафтопроводи до Європи; - подальша інституціоналізація ЕБ. Політика в сфері ЕБ часто виходить за межі компетенції виключно національних урядів. Дедалі більше її перебирають на себе міжнародні організації, клуби держав, котрі об'єднуються за інтересами. Яскравий приклад – нафтодобувний картель ОПЕК. - посилення ядерної безпеки. Атомна енергетика забезпечує третину виробництва електроенергії в ЄС. На тлі зростання залежності від імпорту енергетичних продуктів ідея розвитку атомної енергетики залишається популярною серед країн–членів ЄС. Північна Америка. Основними напрямами ЕБ даного регіону є: - розробка всеосяжної стратегії щодо зміни інвестиційного клімату в нафтовій промисловості. Основні країни-споживачі нафти, включаючи країни «Великої вісімки», повинні використовувати економічні й дипломатичні заходи для здійснення тиску на країни ОПЕК і інші країни-виробники, що не входять у картель, для лібералізації законодавства в області іноземних інвестицій, поділу державних монополій і згортання надмірного державного втручання. - диверсифікація джерела постачання шляхом розвитку альтернативних та відновлювальних джерел, заохочуючи використання ядерної енергії безпечним чином, збільшуючи внутрішнє виробництво традиційних видів палива та інвестуванням в науку та технології; - збільшення стратегічного запасу нафти; - збільшення енергоефективності та енергозбереження в будівлях; - будівництво великої кількості танкерів, трубопроводів, нафтоперегінних заводів. Південна Америка.

Південна Америка володіє величезними запасами енергетичних ресурсів. Венесуела є одним із основних енерговиробників, в ній розташовані значні нафтові родовища, в Бразилії знаходиться найбільший вугільний басейн. Основними перспективами даного регіону є зближення енергетичних ринків, енергетична інтеграція, наслідками якої є зниження вартості електроенергії, зниження шкідливих викидів у навколишнє середовище, зменшення ризику нестачі електроенергії. Проте на заваді інтеграції стоїть несприятливе політичне становище. Економічній інтеграції перш за все посприяє можливість доступу до резервів сусідніх країн, що знизить ризики пов’язані з імпортування енергоносіїв. Бразилія повинна стати координатором у створенні безпечної інтеграції енергетичного ринку Південної Америки. Завдяки встановленню безпечних умов енергетичного постачання, даний регіон зможе створити сприятливі економічні умови для залучення інвестицій. Азіатсько-Тихоокеанський регіон. Багато країн даного регіону - країни, економіка яких розвивається неймовірними швидкими темпами, що супроводжується зростанням попиту на енергію. Згідно прогнозів, зростання використання енергії в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні, зокрема в Китаї, матиме серйозні наслідки для геополітики, фінансових та енергетичних ринків та забруднення, як на регіональному, так і на глобальному рівнях. Основними напрямами ЕБ даного регіону є: - Перехід від ресурсно-залежних економічних систем до екологічного розвитку та стимулювання конкуренції в регіоні; Азія повинна працювати в напрямку створення інтегрованого та конкурентоспроможного ринку природного газу, щоб оптимально використовувати ресурси, наявні в регіоні. - Диверсифікація шляхів енергопостачань і зменшення надмірної залежності від єдиного шляху постачань; Країни Центральної Азії повинні працювати в напрямку розширення їх бази енергетичних ресурсів, підвищити рівень транснаціонального співробітництва, інвестувати у технології найвищого рівня якості. Необхідно розширювати співпрацю один з одним, але слід бути обережним зі збереженням своєї територіальної цілісності. - Країни Південної Азії могли б розробити багатосторонні енергетичні хартії, які б містили набір правил для захисту іноземних інвестицій в енергетику на основі режиму найбільшого сприяння та вільного транзиту енергоресурсів. Також можлива розробка Союзу фінансової та технічної координації між країнами Південно-Східної Азії з метою оптимізації використання ресурсів у регіоні. - Будівництво трубопроводів є хорошою інвестицією для довгострокових альянсів і співпраці. - Азії необхідно створити простір, який допоможе менш розвиненим країнам влитися у «енергетичний простір» за допомогою ефективної економічної політики. Для цього необхідно якісне лідерство, яке буде вірне справі і буде мати за намір перетворення континенту перш за все за допомогою реформ у нафтовій та газовій сферах.