108. Підходи до забезпечення енергетичної безпеки держави.

На тлі сучасних проблем в енергетичній сфері почастішали заклики до вироблення спільних підходів у галузі енергетичної безпеки, які б об'єднали всіх учасників ринку – як споживачів, так і постачальників. Основним результатом саміту Великої вісімки стало підписання Санкт-Петербурзького Плану дій «Глобальна енергетична безпека», яким визначено основні напрями забезпечення енергетичної безпеки в сучасних умовах: підвищення прозорості, передбачуваності та стабільності глобальних енергетичних ринків; поліпшення інвестиційного клімату в енергетичному секторі; підвищення енергоефективності та енергозбереження; диверсифікація видів енергії; забезпечення фізичної безпеки життєво важливої енергетичної інфраструктури;скорочення масштабів енергетичної бідності; рішення проблем зміни клімату та сталого розвитку. Але існують певні розбіжності у підходах країн-експортерів і країн-імпортерів енергоресурсів. Головний аргумент країн-постачальників – необхідність стабільного рівня доходів для інвестицій у видобувний сектор, що страждає від браку капіталовкладень. При цьому більшість країн-експортерів якщо і роблять деякі кроки в області енергозбереження і розвитку нових джерел енергії, подібно Саудівської Аравії, ОАЕ і ряду інших країн, то відводять їм лише другорядну роль. Країни-імпортери мають на меті зниження залежності від імпорту енергоресурсів, розвиток «чистої енергії», врахування екологічних аспектів, реалізація спільних політик в сфері енергозберігання, нововведення в галузі диверсифікації джерел поставок, енергоефективності.

107. Нормативно-правова база забезпечення енергетичної безпеки у світі.

Даною проблемою займаються такі організації: Міжнародне енергетичне агентство – автономний міжнародний орган в рамках Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР). Утворений в Парижі в 1974 році. Основна заявочна мета організації- сприяння міжнародному співробітництву в сферах удосконалювання світової структури попиту та пропозиції енергоресурсів та енергетичних послуг. У реальності відстоює інтереси країн-імпортерів енергоресурсів. Широку популярність мають щорічні загально енергетичні та галузеві звіти МЕА. Міжнародне агентство з атомної енергії (МАГАТЕ) є провідним світовим міжнародним урядовим форумом науково-технічної співпраці в області мирного використання ядерної технології. Агентство почало існувати у Відні з 29 липня1957 року. МАГАТЕ встановлює стандарти ядерної безпеки і захисту довкілля, надає країнам-членам технічну допомогу, а також заохочує обмін науковою і технічною інформацією щодо ядерної енергії. ОПЕК чи Організація країн-експортерів нафти — картель, створений нафтовидобувними державами для стабілізації цін на нафту. Членами даної організації є країни, чия економіка багато в чому залежить від доходів від експорту нафти. Основна мета організації — контроль над світовими цінами на нафту. Агентство по взаємодії регуляторів енергоринку ЄС - наднаціональний орган влади, який об'єднує в собі повноваження по виробленню єдиної тарифної, регулятивної і конкурентної політики для національних регуляторів країн ЄС – і управлінню через нього всіма енергопотоками Європи.

Основні документи, що регулюють співпрацю країн в енергетичній сфері: Енергетична хартія1991 рокує політичною декларацією наміру заохочувати енергетичну співпрацю між Сходом і Заходом, є чітким вираженням принципів, які повинні стати фундаментом міжнародного співробітництва в енергетиці на основі загальної зацікавленості в надійному енергопостачанні і стійкому економічному розвитку. Договір до Енергетичної хартії - угода, що стосується міжурядової співпраці в енергетичному секторі, що охоплює всю енергетичну виробничо-збутовий ланцюжок (від розвідки до кінцевого використання) і всі енергетичні продукти та пов'язане з енергетикою устаткування. Хартія Європейської безпеки – Прийнята в Стамбулі в листопаді 1999 року. В її основу покладено два принципи: колективності, при якій «безпека кожної держави-учасниці нерозривно пов'язана з безпекою всіх інших», і «першочерговою відповідальності СБ ООН за підтримку міжнародного миру». Зелена книга (єдина енергетична політика ЄС) – документ, який містить концептуальні положення і цілі енергетичної політики , підготовлені у вигляді доповідей. Ініціатива прозорості видобувних галузей (ЕІТІ) – міжнародний стандарт прозорості доходів від нафто-, газо- та гірничодобувних галузей.