103. Рівень забезпеченості країн паливно-енергетичними ресурсами та глобальна асиметрія їх розміщення.

Загальносвітові запаси нафти становлять близько 350-450 млрд.т.(достовірно відомі – 100 млрд.т.) Провідні країни за запасами нафти: Саудівська Аравія (24 млрд.т), Росія (20 млрд.т), Кувейт, Іран (по 13 млрд.т.), Ірак, США. Перська затока. Близько 62% доведених світових запасів приурочено до нафтогазоносного басейну Перської затоки. Тут нафтогазові поклади зустрічаються по всьому розрізу осадового чохла, що досягає в центральній частині басейну потужності 14 км. Росія володіє значним нафтовим потенціалом. Сумарні прогнозні ресурси країни оцінюються в 62,7 млрд т. Велика частина цих ресурсів зосереджена в східних і північних районах країни, а також на шельфах арктичних і далекосхідних морів. Однак початковий потенціал ресурсів нафти Росії реалізований приблизно на третину. У США найбагатші доведеними запасами нафти і газоконденсату штати Техас (26% запасів країни), Аляска (24%), Каліфорнія (15,6%). У шельфових родовищах зосереджено 14% національних запасів нафти, понад 4/5 цих запасів приурочено до акваторій Мексиканської затоки.

Вугільні басейни світу (3600 шт.) КНР, США, Росія, Україна, Казахстан, Польща, Австралія, ФРН, Канада, ПАР

США володіють найбільшими у світі підтвердженими запасами вугілля всіх типів, при цьому кам’яне (бітумінозне) вугілля і антрацити зосереджені у вугільних басейнах східної і центральної частини країни Китай займає друге після США місце у світі за обсягом підтверджених запасів вугілля всіх типів. Якість китайського вугілля поступається якості американського, хоч в Китаї є родовища з високосортним вугіллям, частково придатним для коксування (напр., Фушунське). В Україні основним вугільним басейном є Донецький (Донбас). Тут також розташовані Львівсько-Волинський (кам’яне вугілля) та Придніпровський (буре вугілля) басейни. Запаси вугілля становлять 95,4% від загального обсягу запасів органічного палива в країні.

Провідні країни за запасами газу: Росія (43% світових запасів), Іран, СШ А, Катар, Саудівська Аравія, Ірак, Алжир, Норвегія. Близький і Середній Схід. Приблизно третя частина доведених світових запасів газу зосереджена в країнах Ближнього і Середнього Сходу (Іран, Катар, Абу-Дабі, Саудівська Аравія), що належать до нафтогазоносного басейну Персидської затоки. У басейні відкрито 90 газових (у тому числі 11 морських) родовищ. У Об'єднаних Арабських Еміратах (ОАЕ) запаси газу виявлені в основному в Абу-Дабі, а також в еміратах Шарджа, Дубай і Расах-ель-Хайма. На країни Південної і Південно-Східної Азії припадає бл. 6% світових доведених запасів газу. В Україні Державним балансом враховано бл. 290 родовищ природного газу. Більшість родовищ — комплексні.

104. Важелі держ.Регулювання у сфері енерг.Безпеки.

Гарантування державою енергетичної безпеки це досягнення стану технічно надійного, стабільного, економічно ефективного та екологічно прийнятного забезпечення енергетичними ресурсами економіки та соціальної сфери країни, а також створення умов для формування і реалізації політики захисту національних інтересів у сфері енергетики На формування раціональної структури паливно-енергетичного балансу країни впливають наступні фактори: — Рівень забезпечення країни власними ресурсами; — Енергетична місткість наявних енергоресурсів; — Економічна ефективність використання палива; — Пріоритети розвитку окремих галузей економіки; — Вартість технологій перетворення первинних енергоресурсів та коефіцієнт корисної дії технології їх перетворення; — Екологічні вимоги до застосування технологій перетворення енергоресурсів Головними напрямами підвищення рівня енергетичної безпеки є: — Збільшення видобутку і споживання власних енергоресурсів; — Активне впровадження політики енергозбереження та заходів щодо зменшення енергоємності всього господарського комплексу країни; — Модернізація підприємств паливно-енергетичного комплексу; — Розвиток відновлювальної енергетики ; — Диверсифікація поставок палива Головні заходи щодо зниження енергетичної залежності є: — Підвищення рівня власного виробництва ПЕР (за рахунок зростання обсягів їх видобутку, зменшення абсолютного рівня імпорту, ефективного та оптимального енергоспоживання); — Диверсифікація джерел зовн.постачання ПЕР, забезпечивши не менш 3-х джерел постачання по кожному виду енергоресурсів з 25-30% забезпечення від заг. обсягу.