101. Паливно-енергетичний баланс країни, сутність та методика та підходи до формування.

Енергетика або ПЕК являє собою сектор економіки, до якого входять суб'єкти господарювання, діяльність яких пов'язана із розвідуванням, видобутком, переробкою, виробництвом, зберіганням, транспортуванням, передачею, розподілом, торгівлею, збутом чи продажем енергетичних ресурсів як сукупності усіх природних та перетворених видів палива та енергії, які використовуються в національному господарстві

Енергетичні ресурси: — первинні (природні) енергетичні ресурси; — вторинні (побічні) - отримані як побічний продукт або відходи основного виробництва

Енергетична безпека держави проявляється як: Стан забезпечення держави паливно-енергетичними ресурсами для реалізації відтворювальних процесів у національній економіці, що гарантують її повноцінну життєдіяльність

Паливно-енергетичний баланс - Система показників, яка відображає кількісну рівність між прибутком і витратою енергії та характеризує структуру виробництва і використання енергії в економіці, співвідношення між потребою в паливі у межах відповідної територіальної чи виробничої одиниці (країни, району, галузі, підприємства тощо) за певний період

Варіанти формування структури ефективного паливно-енергетичного балансу країни: Енергоекстенсивний;

Енергозберігаючий На формування раціональної структури паливно-енергетичного балансу країни впливають наступні фактори: —Рівень забезпечення країни власними ресурсами; — Енергетична місткість наявних енергоресурсів; — Економічна ефективність використання палива; — Пріоритети розвитку окремих галузей економіки; — Вартість технологій перетворення первинних енергоресурсів та коефіцієнт корисної дії технології їх перетворення; — Екологічні вимоги до застосування технологій перетворення енергоресурсів

102. Сучасні тенденції світового енергоспоживання.

За рік вцілому світовий ВВП скоротився вперше з часів другої світової війни, відтак впало і світове енергоспоживання. Найбільше скорочення споживання енергоносіїв спостерігалося у товстосумів з Організації економічного співробітництва та розвитку - на 5% - та на теренах колишнього СРСР. Водночас аналітики зазначають - у той час як зменшилося використання нафти, газу та атомної електроенергії, попит на вугілля не змінився, а популярність гідроелектроенергії та відновлюваних енергоджерел збільшилася. В останні десятиліття у світовій економіці спостерігалася тенденція до зростання виробництва і споживання енергії за рахунок непоновлюваних енергоресурсів органічного походження. Нині забезпечення енергоресурсами світової економіки досить стійке завдяки значним запасам викопного палива, відносно невисокому рівню світових цін, досягненням в галузі більш раціонального використання енергії, а також застосуванню ринкових регуляторів (особливо в розвинених країнах). Після світової енергетичної кризи (1973 р.) підвищилася ефективність використання енергії, що сприяло зниженню енергоємності виробництва. Так, із середини 70-х до початку 90-х років енергоємність одиниці ВВП у розвинених країнах знизилася на 22%, а нафтоємність - на 38%. Ріст інвестицій в енергозбережувальні технології забезпечив питоме скорочення споживання енергії в промислово розвинених країнах, що сприяло зменшенню негативного впливу на навколишнє середовище. Кризові явища у світовій енергетиці, що виявилися в останні роки, можуть сприяти подальшому зростанню інвестицій в енергозбереження і зміні структури енергоспоживання. У 70 - 90-і роки XX ст. структура енергоспоживання в глобальному масштабі і на національному рівні істотно змінилася,виробництво енергії за рахунок використання водяних і ядерних джерел зросло в останні десятиліття майже в три рази (наприкінці 2001 р. у світі експлуатувалося 68 атомних електростанцій, на яких діяли 427 атомних енергоблоків і 40 установок монтувалося), але базисом енергетики залишаються викопні види палива.

Поновлювані джерела, такі як енергія сонця, вітру, а також біо- і геотермальна енергія і деякі інші, поки що не внесли кардинальних змін у структуру світового енергобалансу, частка нових чи альтернативних джерел енергії (крім гідроелектроенергії) у світовому виробництві до 2020 р. складе близько 2%.