79. Характеристика рекомендацій фатф у сфері протидії відмиванню «брудних грошей».

Провідною міжнародною організацією, яка бореться з відмиванням грошей та іншого майна, набутого кримінальним шляхом, є Група з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей — ФАТФ (FATF — Financial Action Task Force) — впливовий міжурядовий орган, створений у 1989 р.

Мета діяльності ФАТФ: - розвиток і впровадження на міжнародному рівні заходів і стандартів боротьби з відмиванням грошей; - відстеження процесів імплементації таких заходів; - вивчення способів і техніки відмивання грошей; - розроблення превентивних і запобіжних заходів відмиванню “брудних грошей”; - сприяння загальносвітовій імплементації стандартів боротьби з відмиванням грошей.

Виконуючи зазначені функції, ФАТФ співробітничає з багатьма міжнародними організаціями чия діяльність також спрямована на протидію відмиванню «брудних» грошей.

Рекомендації ФАТФ, які виокремлені в розділ А: 1. Кожна держава повинна, без довгих зволікань, вжити заходів щодо ратифікації, з метою повного виконання постанов Віденської конвенції, а також почати процес її ратифікації. 2. Закон про конфіденційність даних, який діє у фінансових установах, повинен бути змінений таким чином, щоб він не заважав державі ухвалити дані Рекомендації. 3. Ефективна програма протидії процедурі відмивання грошей повинна передбачати посилення багатостороннього співробітництва, а також підвищення результативності взаємної правової допомоги в пошуковому, слідчому і судовому процесі, в екстрадиції за справами, які стосуються відмивання грошей, у будь-яких випадках, якщо це можливо. У розділі В Рекомендації ФАТФ закликають держави до розширення дефініції злочину «відмивання грошей» таким чином, щоб воно охоплювало всі інші злочини, пов'язані з наркотиками; альтернативним рішенням є введення кримінального покарання за відмивання грошей, отриманих у результаті всіх тяжких злочинів і усіх злочинів, внаслідок яких виникає великий дохід, а також у них міститься можливість поширення кримінальної відповідальності за відмивання грошей і на юридичних осіб, також не має аналога в тексті Віденської конвенції. Третій розділ Рекомендації ФАТФ (С) визначає стратегію залучення фінансової системи у викорінювання явища відмивання грошей без порушення норм і умов, необхідних для проведення ефективних фінансових операцій.

80. Асиметричність виробництва та споживання продуктів харчування у сучасному світі.

В сучасному світі в цілому спостерігається постійне зростання, виробництва продовольства. За даними продовольчої та сільськогосподарської організації ООН — ФАО в 1990/91 ро­ках вперше після 1986 67 років у світі вироблено продуктів хар­чування більше, ніж потрібно для споживання, що привело до збільшення запасів і зниження цін, особливо на пшеницю. Таким чином, за останні 30 з лишком років виробництво зер­нових збільшилося у 1,7 рази, овочів та баштанних культур у 3 рази, фруктів у 2,1 рази, маслонасіння у 3,5 рази, м'яса у 2,5 рази, молока у 1,5 рази, а виробництво шерсті дещо зменшилося. Зростання сільськогосподарського виробництва наприкінці XX і початку XXI ст. дозволило суттєво покращити забезпечення населення земної кулі продуктами харчування. Сьогодні середньодушове споживання становить 2800 ккал. на добу, тоді як у 1950 р. при чисельності населення 2,5 млрд чоловік воно дорів­нювало 2450 ккал. /там само, с. 272/. Разом з тим, у сучасному світі спостерігається нерівномірність у виробництві і споживанні продуктів харчування. Є дві групи країн з надлишковим та недостатнім виробництвом і споживанням продуктів харчування. До першої групи відносяться розвинуті країни — США і Канада, країни Європи, Японія та деякі інші. До другої — більшість країн Азії, Африки та Латинської Америки. Крім того, велика різниця в доходах обумовила різкий конт­раст в обсягах, асортименті і якості їжі у багатих і бідних проша­рків населення. За оцінкою Продовольчої і сільськогосподарської організації ООН — ФАО на 20 % найбіднішого населення плане­ти в останні роки припадало лише 1 % світових доходів, а на 20 % багатих — 86 %. Треба також мати на увазі, що певна частина сільськогоспо­дарської продукції використовується для промислового спожи­вання. Крім чисто технічних культур — бавовни, льону, натура­льного каучуку, тютюну та ін. — на промислову переробку над­ходить частка продукції харчового сектору особливо для спожи­вання безпосередньо у сільськогосподарському виробництві, зок­рема у виробництві кормів, добрив та ін. Наприклад, для одер­жання привіску 1 кг м'яса необхідно 4—5 кг комбінованих кор­мів, для виготовлення яких потрібна соя, кукурудза, кормове зер­но та інші інгредієнти. Морська риба може використовуватися для одержання добрив або в якості кормових добавок, а також у аквакультурі — для вирощування 1 кг креветок потрібно витра­тити до 5 кг риби. Останнім часом у світі з'явилися прогнози, які визначають пе­рспективи зростання виробництва продовольства і попиту на нього. Сьогодні ми вже можемо сказати, чи збулись ці прогнози. Найбільш відомою прогностичною моделлю світу є праця авторів із Массачусетського технологічного інституту та інших наукових установ США «Межі зростання»/ 1972). За розрахунками авторів цієї моделі на початку XXI століття економічне зростання набли­зиться до природної межі. На розвиток світу будуть незадовільно впливати такі фактори, як зростання забруднення навколишнього середовища, висна­ження природних ресурсів, катастрофічні масштаби світового голоду та зниження народжуваності. Потім з'явилася праця М. Месаровича і Е. Пестеля «Людство на перехресті». їхній погляд на проблему майбутнього світу зна­чно відрізняється від попередніх авторів. Залежно від рівня роз­витку вони виділяють у світі 10 різних регіонів і вважають, що в процесі глобального планування ці регіони можуть бути врівно­важені й це може стати реальною основою для переходу до об­меженого зростання споживання. Вони вважають, що розвиток десяти регіонів світу має бути підпорядкований «генеральному плану». Але ці автори не дають відповіді на питання про те, як змусити окремі країни виконувати умови такого плану. На відмі­ну від «Меж зростання» робота колективу вчених під керівницт­вом лауреата Нобелівської премії Я. Тінбергена не має фатальних теорій загального краху, песимістичних передбачень, а пропонує засоби вирішень, необхідних для уникнення небезпеки, що на­ближається:Зниження темпів зростання попиту на продовольство шля­хом регулювання народжуваності, або за рахунок використання більш ефективних методів господарювання. Поліпшення розподілу продовольства, в процесі якого, країни, населення яких недоїдає, отримали б більше продуктів за рахунок тих країн, що мають надлишки продуктів харчування. Збільшення виробництва продовольства. На закінчення розгляду цього питання слід відмітити, що ста­тистичні дані не підтверджують теорії Мальтуса, який доводив, що населення в світі зростає в геометричній прогресії, а вироб­ництво продуктів харчування — в арифметичній. Після Другої світової війни виробництво продуктів харчування в світі випере­джало зростання народонаселення вдвічі. За розрахунками фахівців, продовольчий потенціал Землі, ін­акше кажучи, можливості нашої планети нагодувати людей, складає близько 1 трлн чоловік.

81. Сутність прод.безпеки, умови та заходи її досягнення.

Продовольча безпека – це такий стан економіки держави, при якому гарантується стабільне забезпечення переробної промисловості сільськогосподарською сировиною, населення – достатньою кількістю безпечних і повноцінних продуктів харчування, а також відносна незалежність від імпорту сировини і продовольства. Заходи досягнення: - проведення ефективної аграрної політики, створення економічних передумов забезпечення стабільних способів господарювання; - досягнення раціональної зайнятості населення, соціальна політика, спрямована на подолання бідності та нерівності за доступу до основних продуктів харчування;

- впровадження комплексних стратегій розвитку аграрного сектору економіки з метою нарощення виробництва продуктів харчування та підвищення його ефективності; - поставки продовольства для задоволення потреб населення, гарантія безпеки продуктів харчування ; - здійснення активної ЗЕД, оптимізація експортно-імпортних постачань; - удосконалення механізму реагування за надзвичайних ситуацій на продовольчому ринку. Умови досягнення: 1. Фізична доступність продовольства, тобто наявність продуктів харчування на всій території країни за будь-якої потреби і в необхідному асортименті; 2. Ек.доступність продовольства, за якого рівень доходів населення дає змогу купувати продукти харчування, незалежно від соц.статусу і місця проживання; 3. Безпека харчування, яку розглядають як можливість запобігання вир-ву, реалізації і споживанню неякісних продуктів харчування, які шкодять здоров’ю.

82. Ключові критерії визначення рівня прод.безпеки країн.

Головні: - виробництво 75-80% основних видів продуктів харчування від загального обсягу завдяки вітчизняним товаровиробникам; - споживання населенням біологічно повноцінної продукції з рекомендованим рівнем калорійності – не нижче 3000 Ккал за добу; - створення продовольчих запасів на рівні 20% від загального обсягу споживання. Додаткові: - частка витрат на продукти харчування в загальному бюджеті окремих категорій населення; - територіальна доступність продовольства; - ступінь «натуральності» і доброякісності продуктів; - вплив якості продуктів харчування на стан здоров’я і тривалість життя населення, зокрема продуктів, отриманих з допомогою методів генної інженерії та біотехнологій.

83. Характеристика структури споживання продуктів харчування у країнах з різним рівнем соц.-ек.розвитку.

Частка доходів, які витрачає населення на продукти харчування в кожній країні, зазвичай, скорочується в міру підвищення його доходів. Вона змінюється від 60% в окремих країнах із найнижчим рівнем доходів до 15% і нижче в країнах з високим рівнем доходів. Значний вплив доходів на вибір продуктів харчування характеризують дані продовольчих балансів кожної країни. У країнах з високим рівнем доходів: 45% зернові, 19% інші, 13% масла і жири, 11% цукор і продукти, 8% м'ясо і субпродукти, 3% бобові, горіхи, олійні культури, 1% картопля і коренеплоди. У країнах з низьким рівнем доходів: 55% зернові, 11% картопля і коренеплоди, 11% інше, 9% масла і жири, 5% цукор і продукти, 3% м'ясо і субпродукти, 6% бобові, горіхи, олійні культури.