58. Характеристика американської та японської систем захисту інтелектуальної власності.

Патентна система Сполучених Штатів сильно відрізняється від Японської за певними процедурами подачі та обслуговування заявки та патенту. В даний час за деякими винятками типу фармацевтичних препаратів і медичних приладів патент США має термін дії, що починається з дати видачі патенту і закінчується через 20 років з моменту його видання, тобто термін дії патенту не починається, поки заявка перебуває на розгляді; він починається лише тоді, коли фактично видається патент. З часу першої подачі заявки може пройти кілька років, перш ніж буде видано патент. Більшість інших патентних систем встановлюють терміни дії патентів, що продовжуються протягом фіксованого терміну з дати першої подачі заявки. У Японії та багатьох інших країнах термін дії патенту становить 20 років з моменту першої подачі патентної заявки.

Асашай є унікальними у своєму підході до надання патентних прав. У США патентні права надаються «першому винахідникові», а не «першому заявникові», як це прийнято в Японії. Відповідно в Сполучених Штатах діє унікальна система «зіткнення заявок», використовувана для того, щоб визначати, яка сторона була першим винахідником. США надають пільговий період тривалістю один рік з моменту публічного розкриття винаходу до часу обов'язкової подачі патентної заявки. Іншими словами, заявник може отримати патент тільки в тому випадку, якщо заявка на патент подається не пізніше одного року з дати публічного розкриття об'єкта винаходу. В Японії та інших країнах патентна заявка повинна бути подана раніше якого б то не було публічного розкриття. Таким чином, свобода використання та публікації винаходів, якою користуються винахідники, сильно обмежена. США вимагають, щоб в рамках заявки був розкритий кращий спосіб реалізації винаходу. Японська патентна служба не має такої вимоги, так що винахідник має можливість приховати найкращий спосіб використання або виготовлення запатентованого продукту або процесу. Однак ця практика суперечить головній мети патентної системи, оскільки заважає розкриттю технологічних нововведень. У США патентні заявки не публікуються і не індексуються до того, як по них будуть видані патенти. Таким чином, треті сторони не можуть перешкодити видачі патенту і навіть не знають про те, що подана заявка. Японія публікує патентні заявки та має процедури, що дозволяють третім сторонам заперечувати проти видачі патенту. Подібну процедуру також має Європейське патентне відомство. Нарешті, США вимагають щоб через 3,5, 7,5 і 11,5 року після первісної видачі патенту сплачувалися мита за його підтримку, тоді як Японія вимагає щорічної сплати таких мит.

59. Масштаби і характеристика сучасного інформаційного розриву країн світового співтовариства.

Інформаційний розрив( digital divide) : Новий вид соціальної диференціації, що витікає з різних можливостей використання новітніх технологій для доступу до інформації. Термін, характерний прибічникам концепцій, що пов'язують долі інформаційних структур, засобів і процесів їх нерівномірного розповсюдження серед громадян з питаннями громадянських прав і матеріального добробуту.

Масштаби розриву: У 2004 році, менш ніж 3 з кожних 100 африканці використовували Інтернет, у порівнянні з середнім показником 1 з кожних 2 жителів країн G8 (Канада, Франція, Німеччина, Італія, Японія, Росія, Великобританія і США). У країнах G8 проживає лише 15% населення світу - але майже 50% від загального числа користувачів Інтернету. Вважається, що топ-20 країн з точки зору інтернет-трафіку є домом для приблизно 80% всіх інтернет-користувачів по всьому світу. Увесь африканський континент – який є домом для більш ніж 50 країн світу - має меншу кількість Інтернет-користувачів, ніж одна тільки Франція. Критичною є інфраструктура, яка визначає швидкість доступу на сайти, і різниця є разючою. Крихітна Данія має більш ніж в два рази більшу кількість Інтернет трафіку, за всю Латинську Америку та країни Карибського басейну, разом узяті.

Цифровий розрив в Африці: В 2004 на Африку припадало близько 13% світового населення але лише 3,7% фіксованих телефонних ліній та користувачів мобільного зв'язку; В Африці також присутній свій інформаційний розрив. Так наприклад в Єгипті у 17 разів більше користувачів ніж в Нігерії, а в країнах континентальної Африки покриття взагалі становить 1%. Приблизно 800 000 населених пунктів повністю відірвані від будь яких сучасних джерел інформації ( близько половина Африки) Кількість користувачів інтернетом становить 22 млн. жителів.

Інформаційний розрив в Північній та Південній Америці: Фактом є те що в Канаді та США в два рази більше користувачів мобільного зв'язку та в шість разів більше Інтернет трафіку аніж в Латиноамериканських країнах;

в США майже в два рази більше користувачів Інтернету аніж у інших 42 країнах цього регіону разом;

Азіатсько-тихоокеанський регіон. Один з найбільш мультикультурних регіонів у світі, налічує: 41 економіку, 30% світової території, використовується близько 3500 мов, 57% світового населення ( 3,6 млрд.). Регіон де інформаційний розрив є найбільш яскраво вираженим. Адже Інтернет покриття варіюється від 1% в таких країнах, як Бангладеш, Камбоджа, Лаос до 65 % в такий країнах як Австралія. Покриття мобільного зв'язку також варіюється від 1% ( Бутан, Непал, Папуа Нова Гвінея) до 90% Гонконг та Сінгапур; Китай, Індія та Південна Корея є лідерами за кількістю розширення мережі за рік у даному регіоні.

Цілі програми ЮНЕСКО “Інформація для всіх”( на подолання інф розриву): - сприяти міжнародному аналізу і дискусіям з етичних, правових і соціальних задач і проблем інформаційного суспільства; - розвивати і розширювати доступ до інформації, що є суспільним надбанням, шляхом організації інформації, її переведення в цифровий формат та збереження;  - надавати підтримку підготовці кадрів, безперервній освіті і навчанню на протязі всього життя в областях комунікації, інформації та інформатики; - надавати підтримку місцевому змісту інформації і сприяти доступу до знань корінних народів через розповсюдження базової грамотності і грамотності в галузі ІКТ; - сприяти використанню міжнародних стандартів і передової практики в галузях комунікації, інформації і інформатики в областях компетенції ЮНЕСКО; - сприяти розвитку мереж інформації та знань на місцевому, національному, регіональному та міжнародному рівнях.