53. Сутність поняття «міжнародна інформаційна безпека» та ключові моделі її забезпечення.

Інформаційний простір - це система спільного використання країнами своїх інформаційних ресурсів за узгодженими сферами діяльності. А також це сукупність інформаційних технологій транснаціональних структур, що впливають на формування світоглядних процесів у суспільстві. Інформаційний простір визначається конституційними нормами окремих держав, міжнародними угодами та технічним забезпеченням процесу інформації. Він складається із національних, регіональних та територіальних інформаційних просторів

Міжнародна інформаційна безпека визначається як стан захищенності інформаційного середовища суспільства, який забезпечує його формування, використання й розвиток в інтересах громадян, організацій, держави. Центральним поняттям у міжнародній інформаційній безпеці є категорія «інформаційна зброя», це комплекс технічних заходів, методів і технологій, спрямованих на встановлення контролю над інформаційними структурами потенційного противника та втручання у роботу його інформаційних систем.

Ключові моделі забезпечення інформаційної безпеки: Модель А – створення абсолютної системи захисту країни- інформаційного лідера проти будь-якого виду наступальної інформаційної зброї, що змушує інші країни шукати альянсу з нею. Модель В – створення значної переваги держави-потенційного ініціатора інформаційної війни в наступальних видах озброєнь, у знешкодженні систем захисту держави-противника засобами інформаційного впливу. Модель С – наявність кількох країн- інфолідерів та потенційного протиборства між ними, а також забезпечення в перспективі домінування однієї держави у сфері міжнародної інформаційної безпеки. Модель D – всі конфліктуючі сторони використовують транспарентність інформації для формування ситуативних альянсів з метою використання можливостей інфоінфраструктури на окремих територіях. Модель Е – протиборство світової спільноти та міжнародної організованої злочинності, здатної контролювати політичні, економічні та суспільні процеси.

54. Ідентифікація загроз міжнародній інформаційній безпеці та сфери їх прояву.

До основних загроз міжнародній інформаційній безпеці відносять: 1) розробка і використання засобів несанкціонованого втручання в роботу ІКТ; 2) неправомірне використання та нанесення збитку інформаційним ресурсам іншої держави; 3) цілеспрямована інформаційна дія на критичні інфраструктури і населення іншої держави; 4) дії, направлені на домінування в інформаційному просторі, заохочення тероризму та ведення інформаційних війн; 5) можливість розробки та поширення інформаційної зброї, 6) загроза інформаційних війн і інформаційного тероризму, здатних викликати інформаційні конфлікти зі значними руйнівними наслідками; 7) неможливість держав здійснювати контроль над потоками інформації і над засобами масової інформації.

У політичній сфері інформаційна безпека стосується структур підготовки та прийняття політичних рішень, структур управління місцевої та регіональної влади, структур виборчих систем, інформаційно-телекомунікаційних урядових систем спеціального призначення. В економічній сфері критичними є: системи загальноекономічного аналізу та прогнозування економічного розвитку, структури координації управлінських дій в економічній сфері, системи управління в стратегічних системах (енергетика, комунікації, інформаційні мережі). Суспільна сфера виступає найбільш вразливою для інформаційних впливів, оскільки: включає системи формування громадської думки, інформаційні структури політичних партій, громадських рухів, національно-культурних та релігійних інституцій, структури забезпечення основних прав і свобод людини, плюралізму і незалежності виявлення поглядів, вільного обміну ідеями та інформацією. Інформаційні загрози в науково-тех. сфері: вивезення інформації унікального науково-технологічного характеру на біологічних носіях до міжнародних систем спостереження, аналізу та прогнозування тенденцій науково- технологічного розвитку. Критичними для інформаційної безпеки у сфері науки та технологій є структури накопичення науково- технічної інформації, інституції та структури фундаментальних і прикладних досліджень, об’єкти інтелектуальної власності, ноу-хау. У військовій сфері вразливими в умовах інформаційного протиборства вважаються: інформаційні ресурси збройних сил, ВПК, системи управління військами, системи контролю і постійного спостереження, канали надходження інформації стратегічного, оперативного та розвідувального характеру.