
- •1. Сутність категорії «безпека» та її класифікація.
- •2. Генезис та еволюція системи мб, її сучасні рівні.
- •3. Структура сучасної системи мб та її принципи.
- •4. Нац.Безпека та система національно-державних інтересів.
- •5. Поняття «небезпека» та її типологія.
- •6. Основні функції системи безпеки держави.
- •7. Підходи до визначення сукупної сили держави.
- •8. Значення статусу держави за фактором «економіка» в інтегральній оцінці сили держави.
- •9. Система мб: структура, принципи, сучасні характер-ки
- •10. Регіональні та глобальні загрози міжнародній безпеці.
- •11. Проблеми безпеки на Близькому та Середньому Сході.
- •12. Формування регіональної безпеки на євразійському пострадянському просторі.
- •13. Проблеми безпеки в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні.
- •14. Особливості системи регіональної безпеки в Європі.
- •15. Геополітичні загрози сучасної міжн.Системи безпеки.
- •16. Операційні моделі міжнародної безпеки.
- •17. Система колективної безпеки країн.
- •18. Переваги та вади режиму колективної безпеки в умовах глобалізації.
- •19,20.Механізм гарантування нац.Безпеки поза блок. Країн.
- •21. Вплив глобалізації на систему міжнародної безпеки.
- •22. Сутність поняття «міжн.Конфлікт», його класифікація.
- •23. Фази розвитку міжнародного конфлікту.
- •24. Роль нато у формуванні сучасної системи мб
- •25. Участь Європейського союзу у формуванні та трансформації систем міжнародної безпеки.
- •26. Сучасна роль обсє у становленні, розвитку системи мб
- •27. Засоби та інструменти міжнародного впливу на недопущення військових конфліктів.
- •28. Феномен міжнародного збройного втручання як центральної проблеми формування нової системи мб.
- •29. Комплекс реального і потенційного розповсюдження зброї масового знищення.
- •30. Глобальний характер загрози міжнародного тероризму.
- •31. Внутрішні збройні конфлікти та миротворча діяльність.
- •32. Сутність поняття «національна економічна безпека».
- •33. Сутність і характеристика класифікації загроз економічній безпеці суб’єктів господарювання.
- •34. Особливості взаємозв’язку та взаємодії рівнів національної економічної безпеки.
- •35. Критерії та індикатори національної економ.Безпеки.
- •36. Характеристика індикаторів і критеріїв оцінки макроекономічної безпеки України.
- •37. Загальна характеристика підсистем ек.Безпеки України
- •38. Передумови та фактори формування економічної безпеки вітчизняних суб’єктів господарювання.
- •39. Сучасні загрози економічній безпеці країн єс
- •40. Основні фактори формування економічної безпеки на пострадянському просторі.
- •41. Національний економічний інтерес в глоб.Вимірі.
- •42.Особливості реалізації національних економічних інтересів України в екзогенній сфері.
- •43. Реалізація національних інтересів країн у зовнішньоекономічній сфері.
- •44. Сучасний інструментарій забезпечення ек.Безпеки країн.
- •45 Місце людського капіталу у формуванні нац.Ек.Безпеки.
- •46. Характер впливу дезінтеграційних процесів на міжнародні конфлікти.
- •47. Сучасна роль оон у збереженні миру і реалізації миротворчих операцій.
- •48. Види миротворчих операцій оон.
- •49. Ключові причини міжнародних гуманітарних операцій.
- •50. Міжнародний тероризм як форма асиметричної війни.
- •52. Участь України в боротьбі з міжнародним тероризмом.
- •53. Сутність поняття «міжнародна інформаційна безпека» та ключові моделі її забезпечення.
- •54. Ідентифікація загроз міжнародній інформаційній безпеці та сфери їх прояву.
- •55. Підходи розвинутих країн та країн, що розвиваються, до проблем міжнародної інформаційної безпеки.
- •56. Ключові напрями дій світової спільноти із забезпечення міжнародної інформаційної безпеки.
- •57. Особливості європейської регіональної системи захисту інтелектуальної власності.
- •58. Характеристика американської та японської систем захисту інтелектуальної власності.
- •59. Масштаби і характеристика сучасного інформаційного розриву країн світового співтовариства.
- •60. Інформаційні війни та технології їх реалізації.
- •61. Діяльність оон у сфері забезпечення міжн.Інф. Безпеки.
- •62. Сучасна інформаційна політика України: міжнародна стратегія та національна специфіка.
- •68. Вплив глобальної фін.Кризи на різні країни та регіони.
- •69. Характеристика заходів виходу з країн з фін.Кризи.
- •71.Напрямки вдосконалення діяльності інститутів глобального фінансового менеджменту.
- •70. Глобальні фінансові дисбаланси: сутність та масштаби.
- •78. Характеристика законодавства України у сфері боротьби з відмиванням «брудних грошей».
- •79. Характеристика рекомендацій фатф у сфері протидії відмиванню «брудних грошей».
- •84. Сучасна система забезпечення продовольчої безпеки у провідних країнах світу.
- •85. Роль гмо у забезпеченні глоб.Продовольчої безпеки.
- •86. Світовий досвід регулювання безпечності продуктів харчування та розв’язання глобальної продовольчої безпеки.
- •87. Головні напрямки реформування агропромислового сектору України в контексті забезпечення нац.Прод.Безпеки.
- •88. Поняття та специфіка тіньової економіки.
- •89. Сутність економічної злочинності та її види.
- •90. Законодавчі та екон.Засоби легалізації тіньового бізнесу.
- •91. Тіньова економіка як суспільне явище: позитивні та негативні прояви.
- •92. Неформальна економіка, її сутність та види.
- •93. Умови існування тіньової економіки в країнах з різним рівнем соціально-економічного розвитку.
- •94. Шляхи детінізації економіки.
- •95. Методи оцінки тіньової економіки.
- •96. Тіньова економіка в Україні, форми її прояву.
- •97. Практичні види та специфіка тіньової економіки.
- •98. Світова практика детінізації економіки.
- •99. Паливно-енерг.Комплекс в системі нац.Ек.Безпеки країни.
- •100. Сутність енергетичної безпеки держави, її осн.Аспекти.
- •101. Паливно-енергетичний баланс країни, сутність та методика та підходи до формування.
- •102. Сучасні тенденції світового енергоспоживання.
- •103. Рівень забезпеченості країн паливно-енергетичними ресурсами та глобальна асиметрія їх розміщення.
- •104. Важелі держ.Регулювання у сфері енерг.Безпеки.
- •105. Характеристика злочинів у нафтогазовому комплексі.
- •106. Проблеми незаконного обігу радіоактивних речовин.
- •108. Підходи до забезпечення енергетичної безпеки держави.
- •107. Нормативно-правова база забезпечення енергетичної безпеки у світі.
- •109. Енергетичне співробітництво в умовах нових викликів у світовій енергетиці.
- •110. Загрози енергетичній безпеці в умовах посилення конкуренції на глобальному та рег.Ринках енерг.Ресурсів.
- •111. Концептуалізація енергет.Безпеки в європ. Контексті.
- •112. Енергетична безпека у світі: регіональні особливості.
- •113. Екологічна складова в контексті міжнародної безпеки.
- •114. Науково-технічний прогрес та його екологічні наслідки.
- •115. Міжнародні зусилля країн у підтримці клімату та збереженні екосистеми.
- •116. Концепція стійкого розвитку як універсальний механізм досягнення економіко-екологічної безпеки.
- •119. Конвенції з урегулювання проблем сфери екол.Безпеки.
- •117. Підходи до охорони навколишнього середовища в контексті забезпечення міжнародної екологічної безпеки.
- •118. Міжнародні організації, що провадять діяльність з охорони навколишнього середовища.
- •120. Участь України в механізмах Кіотського протоколу.
- •Сутність категорії «безпека» та її класифікація.
- •Генезис та еволюція системи мб, її сучасні рівні.
46. Характер впливу дезінтеграційних процесів на міжнародні конфлікти.
Зазвичай дезінтеграційні процеси в світі стають причиною багатьох міжнародних конфліктів. Вплив дезінтеграційних процесів має прояв міжнародного та руйнівного (як в середині країни, так і за участю кількох держав)характеру, так як ці процеси виникають на підставі зміни національного або міжнародного вектору регіону, народу, частини народу, групи людей, також нерідко й на підставі етнічної самоідентифікації групи людей в складі певної держави. Велика кількість міжнародних конфліктів виникає саме тоді, коли певні території виявляють бажання отримати незалежність. Зазвичай міжнародні конфлікти, які спричинені цим бажанням мають військовий характер та стають довготривалими. Наведемо певні приклади. Після розпаду СРСР між Грузією та Півд. Осетією загострилися стосунки, коли осетини намагалися об’єднатися з частиною свого народу в Півн. Осетії, яка розташована на території Росії. Бажання бути незалежною від Грузії В серпні 2008 року між Грузією, з одної сторони, та Півд. Ос., Абхазією, а також Росією з іншої сторони виник збройний конфлікт. Маючи намір відновити конституційний лад на території невизнаної республіки Грузія розпочала активні бойові дії та здійснила напад на столицю Півд. Ос., після чого вжила заходів до її захоплення. Того ж дня Росія втрутилась у конфлікт на стороні південноосетинських сепаратистів та ввела війська і піддала бомбардуванню грузинські міста, порти та військові об'єкти. Після окупації частини Грузії російськими військами та етнічних чисток грузинських сіл навколо Південної Осетії за участі міжнародних посередників було досягнуто припинення вогню. Після п’ятиденної війни президентами Абхазії, Півд. Осетії, Грузії та Росії був підписаний план мирного врегулювання конфлікту. За підтримки і збройного втручання Росії регіон було повністю виведено з-під контролю Грузії, після чого його незалежність визнали сама Росія і ще 4 держави. А сама ж Грузія розірвала дипломатичні відносини з Росією. Ще одним яскравим прикладом, який засвідчує негативний вплив дезінтеграційних процесів на міжн. Конфл. - проголошення Республікою Косово своєї незалежності від Сербії у 2008 році. На даний момент її незалежність визнало 98 держав. Зразу після проголошення незалежності Косово в сербії почали відбуватися масові протести та проходити демонстрації. Протягом декількох днів з моменту проголошення незалеж. Косово признали ряд країн серед яких були США, Франція, Британія, Італія, Німеччина та ін. У відповідь на це Сербія відкликала своїх послів із цих країн. Також відбувалися потасовки на сербсько-косовському кордоні, а в столиці Сербії проводилися маніфести та активісти здійснювали періодичні напади на посольство США. Від рук демонстрантів постраждали також посольства Турції, Хорватії, Великобританії та Бельгії.
47. Сучасна роль оон у збереженні миру і реалізації миротворчих операцій.
Згідно статуту, ООН має на меті підтримувати міжн. мир та безпеку і з цією метою вживати ефективних колективних заходів для запобігання та усунення загрози миру й придушення актів агресії, або інших порушень миру, і проводити мирними засобами, відповідно до принципів справедливості та міжн. права, залагоджування або розв’язання міжн. конфліктів або ситуацій, що можуть призвести до порушення миру.
Операції з підтримки миру здійснюються Департаментом з підтримки миру з ціллю збереження умов для встановлення міцного миру в країні, яка переживає конфлікт. Діял. з підтримки миру є одним з найбільш ефективних інструментів, наявних у розпорядженні ООН для надання допомоги приймаючим країнам, що переживають складний період виходу з конфліктної ситуації. Миротворча діял. володіє рядом унікальних переваг, включаючи легітимність і принцип розподілу відповідальності, а також потенціал щодо розгортання та забезпечення функціонування військових і поліцейських контингентів з різних країн світу і об'єднанню їх зусиль із зусиллями цивільних миротворців в цілях здійснення комплексних мандатів. Розгортання операцій ООН з підтрим. миру здійсн. на основі мандата Ради Безпеки ООН. Хоча кожна операція ООН з підтрим. миру має свою специфіку, завдання, покладені на миротворців РБ, в принципі схожі між собою. В залежності від мандата операції з підтрим. миру можуть вирішувати наступні завдання: - розгортання сил для запобігання конф. або його перетікання через кордони; - стабілізація конфліктної ситуації після припинення вогню; ств. умов для досягнення угоди про встановл. міцного миру між сторонами; - забезпечення здійснення всеосяжних мирних угод; надання сприяння країнам чи територіям в подоланні перехідного періоду і створенні стабільного уряду на основі демократичних принципів, ефектив. управ. та ек. розвитку. З урахуванням характеру проблем миротворці ООН часто залучаються до участі в заходах, які по суті належать до категорії миробудівництва, в тому числі до сприяння вирішенню завдань у наступних областях: - роззброєння, демобілізація та реінтеграція колишніх комбатантів; - розмінування;- реформування сектору безпеки та здійснення інших заходів, пов'язаних із забезпеченням правопорядку; - захист і заохочення прав людини; - допомога в проведенні виборів; - підтримка заходів щодо відновлення та зміцнення державної влади; - сприяння соціально-економічному відновленню та розвитку. У своїй діял. по підтриманню миру ООН керується трьома основними принципами: - згода сторін; - неупередженість; - незастосування сили за винятком випадків самооборони і захисту мандата. Сьогодні багатопрофільні операції з підтримання миру проводяться не тільки в інтересах забезпечення миру і безпеки, але і в цілях сприяння політичному процесу, захисту цивільних осіб, роззброєння, демобілізації і реінтеграції колишніх комбатантів, а також надання допомоги в організації виборів, захист і заохочення прав людини та відновленні законності. ООН виступає всесвітнім форумом на якому країни можуть піднімати та обговорювати найважчі запитання, включаючи проблеми війни та миру. При особистому спілкуванні глав урядів між ними встановлюється діалог. Це дозволяє виробляти шляхи мирного врегулювання спорів. Якщо багато країн виступають одностайно, це робить загальний тиск на всіх.
Миротворча діял. ООН являє собою унікальний приклад глобального партнерства. Вона об'єднує Ген. Ас., Раду Безпеки, Секретаріат, країни, що надають військові і поліцейські контингенти, а також уряди країн в їх спільних зусиллях з підтримання міжнародного миру та безпеки. Його значимість обумовлена легітимністю Статуту ООН та участю широкого кола країн, що надають військові і поліцейські контингенти і забезпечують цінні ресурси. Під миротворчістю розуміється застосування багатонаціональних сил під командуванням ООН для обмеження і врегулювання конфліктів між країнами. Миротворчі операції виконують роль нейтральної третьої сторони для встановлення і збереження режиму припинення вогню і створення буферної зони між воюючими сторонами. Крім того, вони надають допомогу в проведенні виборів та в знешкодженні смертоносних наземних мін. Існують два види миротворчих операцій: місії спостерігачів і операції з участю миротворчих сил. Спостерігачі беззбройні, а військовослужбовці миротворчих сил ООН озброєні легкою зброєю, яку вони можуть застосовувати виключно в цілях самооборони. Миротворців ООН легко впізнати за емблемою ООН і блакитними беретами, які вони носять, перебуваючи на службі. Блакитні каски, які стали символом миротворців ООН, надягають під час будь-яких операцій, коли існує небезпека. Миротворці носять свою національну форму.
Станом на 31 грудня 2012 року маємо наступну статистику: - операції з підтримки миру з 1948 р. – 67; поточні операції з підтримки миру – 14; поточні операції і політичні місії, які управляються і підтримуються Деп. Операцій з підтрим. Миру. – 15.