40. Основні фактори формування економічної безпеки на пострадянському просторі.

Після розпаду СРСР у 1991 році 15 республік, що входили до його складу стали незалежними, що означало що тепер вони можуть обирати для себе вільний шлях економічного розвитку. Так Естонія, Латвія та Литва у 2004 році вже стали членами найбільшого інтеграційного об`єднання Європи – ЄС. Інші колишні республіки СРСР, окрім Грузії та Туркменістану, утворили об`єднання СНД. Також на пострадянському просторі створені організації: ГУАМ, ОЧЕС, ЄврАзЕс. Для ефективнішого формування економічної безпеки на пострадянському просторі колишнім республікам СРСР необхідно посилити співпрацю в межах створених організацій, так як на сьогоднішній день вона є більшою мірою декларативною, і майже не приносить економічних вигід країнам. Треба посилювати взаємодію між країнами засобами створення внутрішнього ринку, вільних економічних зон, що сприятиме покращенню стану продовольчої безпеки, посиленням співробітництва у науково-технічній сфері, покращенням інвестиційного клімату та спільною політикою в енергетичній сфері, зокрема, зменшенням залежності від РФ.

Отже, для формування ефективної економічної безпеки країнам пострадянського простору можна виділити наступні фактори: • прискорення прогресивних структурних та інституціональних змін в економіці, поліпшення інвест. клімату, підвищення ефективності інвест. процесів; • стимулювання випереджувального розвитку наукоємких високотехнологічних виробництв; • вдосконалення антимонопольної політики; створення ефективного механізму держ. регулювання природних монополій; • подолання «тінізації» економіки через реформування податкової системи, оздоровлення фін-кредит. сфери та припинення відпливу капіталів за кордон, зменшення позабанківського обігу грош. маси; • забезпечення збалансованого розвитку бюджетної сфери, внутр. і зовн. захищеності нац. валюти, її стабільності, захисту інтересів вкладників, фін. ринку; • здійснення виваженої політики внутр. та зовн. запозичень; • забезпеч. енерг. безпеки на основі сталого функц. і розвитку ПЕК, в тому числі послідовного й активного проведення політики енергозбереження та диверсифікації джерел енергозабезпечення; • забезпечення продовольчої безпеки; • захист внутр. ринку від недоброякісного імпорту — поставок продукції, яка може завдавати шкоди національним виробникам, здоров'ю людей та навколишньому природному середовищу; • посилення участі країн пострадянського простору у міжнац. поділі праці, розвиток експортного потенціалу високотехнологічної продукції; • створення екон. і сусп.-політ. умов для підвищення соц.. статусу наукової та технічної інтелігенції.

41. Національний економічний інтерес в глоб.Вимірі.

Національний економічний інтерес країни у глобальному вимірі полягає в органічному поєднанні власних конкурентних переваг з перевагами міжнародного співробітництва заради забезпечення її громадянам світових стандартів життя. Класифікація національних економічних інтересів: За ступенем важливості: життєво важливі, стратегічні, тактичні; За тривалістю дії: довго-, середньо- та короткотермінові; За характером зіткнення: паралельні, конфронтаційні, розбіжні, спільні; За місцем дії: внутрішні, зовнішні; За ступенем реалізації: нереалізовані, частково реалізовані, реалізовані; За сферами реалізації: виробничі, фінансові, експортно-імпортні, технологічні, інституційні, військово-економічні, соціально-економічні, демографічно-економічні, еколого-економічні та ін. Національні економічні інтереси за ступенем їх важливості та пріоритетності для держави: - соціально-економічні реформи, забезпечення та примноження матеріальних цінностей; - розвиток науково-технічного потенціалу держави; - удосконалення механізмів державного управління та місцевого самоврядування; - гарантія приватної власності; - інтеграція в європейський та світовий простір; - забезпечення верховенства права; - підтримання екологічно та технічно безпечних умов життєдіяльності; - система стратегічного партнерства та підтримання регіональної безпеки; - раціональне використання природних ресурсів.

Принципи гармонізації національних економічних інтересів різних учасників МЕВ: 1. Розумна достатність у задоволенні як індивідуальних, так і групових суспільних потреб; 2. Системність та субординація у реалізації національного економічного інтересу, як і передбачають урахування інтересів усіх членів суспільства, узгодження цих інтересів, недискримінацію інтересів окремих соціальних груп та меншин, розвиток усіх елементів національного економічного інтересу згідно із сучасними світовими стандартами. 3. Всезагальність участі та одночасно персональна відповідальність кожного громадянина за реалізацію національного економічного інтересу країни. 4. Патріотизм і лояльність. 5. Професіоналізм, як мірило соціальної конкурентоспроможності нації, передбачає кваліфіковане та компетентне виконання всіма членами суспільства своїх виробничих функцій, що потребує систематичного навчання, вдосконалення майстерності, практичних навичок та формування поваги до праці. 6. Законність та верховенство праці. 7. Публічність і прозорість. 8. Конвергентність, що передбачає узгодження і зближення економічних інтересів різних соціальних груп і класів на базі національної ідеї, ефективного державного механізму перерозподілу суспільного продукту, використання в інтересах усіх громадян національного багатства, недопущення глибокої соціальної асиметрії в суспільстві.