26. Сучасна роль обсє у становленні, розвитку системи мб

Організація з безпеки і співробітництва в Європі, найбільша у світі регіональна організація, що займається питаннями безпеки. Вона об'єднує 57 країн, розташованих у Північній Америці, Європі та Центральній Азії. Організація націлена на запобігання виникненню конфліктів у регіоні, врегулювання кризових ситуацій, ліквідацію наслідків конфліктів. «Нарада з безпеки і співробітництва в Європі» було скликана за ініціативою СРСР і соціалістичних держав Європи як постійно діючий міжнародний форум представників 33 європейських держав, а також США і Канади, для вироблення заходів зменшення військового протистояння і зміцнення безпеки в Європі. Основні засоби забезпечення безпеки і вирішення основних задач організації: «Перший кошик», або політико-військовий вимір:  контроль над розповсюдженням озброєнь; дипломатичні зусилля по запобіганню конфліктів; заходи з побудови довірчих відносин і безпеки; «Другий кошик», або економічне та екологічне вимірювання: економічна та екологічна безпека.«Третій кошик», або людський вимір: захист прав людини; розвиток демократичних інститутів; моніторинг виборів. Всі держави-учасники ОБСЄ володіють рівним статусом. Рішення приймаються на основі консенсусу. Рішення не носять юридично обов'язкового характеру, але мають велике політичне значення. Штат організації - близько 370 чоловік, зайнятих в керівних органах організації, а також близько 3500 співробітників, що працюють в польових місіях. Офіційні документи:  Заключний акт Наради з безпеки і співробітництва в Європі, 1975 рік;  Паризька хартія для нової Європи, 1990 рік; Договір про звичайні збройні сили в Європі, 1990 рік; Декларація з агресивному націоналізмові, 1993 рік; Хартія європейської безпеки, 1999 рік.

27. Засоби та інструменти міжнародного впливу на недопущення військових конфліктів.

Збройний конфлікт - зіткнення між збройними силами: держав; національно-визвольного руху і метрополії, повсталої сторони (або воюючої сторони), визнаної в цій якості, і збройними силами якого-небудь держави. Характеризується обмеженим театром військових дій і відносно невеликий протяжністю в часі. Всі сторони зб. кнф зобов'язані дотримуватися відповідні норми міжнародного права, зокрема закони і звичаї війни. Збройний конфлікт у вузькому значенні - це один із різновидів збройного зіткнення, що полягає в короткочасному застосуванні достатньо обмеженої сили на відносно обмеженому просторі. Головна відмінність збройного конфлікта від військового полягає в тому, що в ході військового конфлікту головним засобом його введення є регулярні збройні формування держав з обох боків конфлікту. Під час збройного конфлікту сторони обов’язково повинні застосовувати зброю, а під час військового може відбутися опосередковане використання зброї. Ці форми: - Введення військ на територію іншої держави без безпосередкового застосування зброї; - Приведення збройних сил в повну бойову готовність; - Створення поблизу кордону супротивність військових баз; - Проведення навчань або маневрів; - Надання допомоги. Конфлікт збройний істотно відрізняється й від військового інциденту. Збройний інцидент, до якого звичайно причетні невеликі групи людей, нерідко відбувається в результаті непорозуміння, випадкового зіткнення, у той час як збройний конфлікт у всіх випадках є наслідком агресивної політики принаймні однієї із утягнутих у конфлікт держав.Збройний конфлікт починається, як правило, раптово, без офіційного оголошення про воєнні акції, що вживаються та ведеться більш-менш короткочасно, невеликими військовими силами й засобами та з обмеженими політичними цілями. Розрізняти поняття військового конфлікту та війною потрібно в порівнянні. Військовий конфлікт. У війні й військовому конфлікті є багато спільного. У першу чергу подібність полягає в способі вирішення протиріч між державами за допомогою збройної сили.