Дистанційне навчання

Дистанційне навчання передбачає просторову віддаленість су­б'єктів навчання, які взаємодіють між собою за допомогою телекомунікацій. Це новий вид навчання, побудований на викорис­танні комп'ютерних технологій. Воно дозволяє школярам:

• здійснювати доступ до світових та наукових скарбниць із будь-якого місця, яке має доступ до Інтернету;

• спілкуватися з педагогами-професіоналами, однодумцями з ін­ших міст, сіл і країн, консультуватися у спеціалістів;

• обирати систему навчання, зміст, форми, методи, знаходи­тися одночасно в різних віртуальних класах, обирати також темп навчання, його інтенсивність у різних освітянських галузях;

• одночасно навчатися в різних навчальних закладах;

• мати можливість у процесі оволодіння навчальним матеріа­лом ставити питання, одержувати відповіді на них;

• брати участь у конкурсах, олімпіадах, які проводяться в різ­них містах і країнах. Одночасна участь у олімпіаді великої кілько­сті учнів із різних міст, країн створює ефект їх творчого єднання й загального співробітництва;

• демонструвати продукти своєї особистої діяльності, бачити свої праці опублікованими в мережі, ставати авторами наукових, художніх або інших творів тощо. Коли учень друкує свою роботу в мережі, він тим самим заявляє про своє авторство наукового, ху­дожнього чи будь-якого іншого твору, тобто має можливість са­мовиявлення й самоствердження;

• знімати психологічні проблеми, пов'язані з безпосередньою комунікацією.

Дистанційне навчання може здійснюватися:

а) як самонавчання за певною комп'ютерною навчальною про­грамою;

б) за допомогою очного чи дистанційного комп'ютера (вчителя-інструктора), який допомагає знаходити інформацію в мережі Інтернету;

в) базуватися на телекомунікаціях (регіональних, глобальних);

г) сполучення технологій компакт-дисків і мережі Інтернет.

Форми оцінювання результатів дистанційного навчання різні:

очний екзамен, дистанційне тестування. Крім питань, які відби­вають рівень засвоєння навчальної програми, певної інформації, пропонуються і питання такого типу:

Як виконувати завдання?

Які основні ваші види діяльності?

Які значущі для вас результати одержали і за допомогою яких засобів?

Які виникли труднощі, й як ви їх долали?

Отже, дистанційне навчання є ефективним засобом глобаль­них освітніх телекомунікацій в єдиному відкритому освітньому просторі.

Розкрити сутність розвивального навчання, визначити завдання педагога в процесі розвивального навчання. Назвати дидактичні принципи, методи та результати теорії розвивального навчання Л.В. Занкова.

Розвивальне навчання

Розвивальне навчання – орієнтація навчального процесу, його змісту, принципів, методів, форм на розвиток потенційних мож­ливостей людини, її інтелектуальну, чуттєву, вольову сфери.

Основне завдання педагога в процесі розвивального навчан­ня — організація навчальної діяльності учня, спрямованої на фор­мування його розумових здібностей, пізнавальної активності, са­мостійності, пізнавальних інтересів.

Цій проблемі великого значення надавав Л.С.Виготський, який довів, що навчання повинно вести за собою розвиток. Ідеї розвивального навчання проводять у своїх науко­вих працях Б.Г. Ананьєв, Г.С.Костюк, спираючись на прогресивні думки Ж.-Ж.Руссо, І.Г.Песталоцці, А.Дістервега, К.Д. Ушинського.

В українській педагогічній науці ідеї розвивального навчання знайшли відбиття в працях Г.І. Ващенка, В.О. Сухомлинського.

Одним із напрямів реалізації розвивального навчання була роз­роблена Л.В. Занковим у 50-60-ті роки XX ст. система навчання. Головне завдання цієї системи — загальний розвиток дитини, її ро­зуму, волі, почуттів, що є основою засвоєння знань, умінь, нави­чок.

Провідна роль навчання в розвитку школяра як основополож­на в теорії Л.В. Занкова розв'язує завдання високої ефективності навчання для загального розвитку школярів.

У розробленій експериментальній системі велике значення мають сформульовані вченим дидактичні принципи:

Принцип навчання на високому рівні трудності. Мета його впро­вадження — дати можливість дитині розкрити свої духовні сили, дати їй простір і напрям діяльності. Цей принцип означає не будь-яку трудність, а ту, що передбачає пізнання сутності явищ, їх зв'я­зків, залежностей між ними, залучення до цінностей культури. Засвоєння певних відомостей стає одночасно надбанням школя­ра, котре буде залишатися з ним, поки пізнавальний процес не забезпечить перехід особистості на більш високий рівень. Навчання на високому рівні трудності супроводжується дотриманням міри трудності як компонента цілеспрямованого здійснення принципу, бо якщо не дотримуватися міри трудності, дитина може піти шля­хом механічного запам'ятовування — і тоді високий рівень труд­ності із позитивного стане негативним фактором.

Принцип вивчення програмового матеріалу швидким темпом, що означає безперервне збагачення школярів все новими і нови­ми знаннями, відхід від одноманітного повторення, постійним рухом вперед. Реалізація принципу не означає «погоні» за макси­мальною кількістю розв'язаних задач чи виконаних вправ. Необ­хідно, щоб учитель і діти працювали спокійно. І вчитель не пови­нен жаліти часу для того, щоб уважно вислуховувати дітей, гово­рити з ними. Принцип вимагає постійного збагачення розуму школярів різнобічним змістом, що створює умови для більш гли­бокого усвідомлення інформації. У кожному класі є як сильні, так і слабкі, відстаючі учні, школярі з різним темпом роботи і таке інше, проте це не заперечує вимоги вести інтенсивну і систематичну роботу, спрямовану на розвиток усіх учнів, у тому числі і слабких, тому що вони особливо відчувають потребу в тому, щоб допомага­ли їх розвитку. З цією метою використовується диференційована методика, яка має різні аспекти, але головне полягає в тому, що одні й ті ж питання програми вивчаються різними учнями з неод­наковою глибиною. Це і забезпечує можливість всього класу навчатися швидким темпом.

Принцип провідної ролі теоретичних знань у навчанні, що не відкидає необхідність набуття школярами умінь і навичок, але їх формування в системі Л.В. Занкова відбувається на основі загаль­ного розвитку, глибокого осмислення необхідних понять, термі­нів, відношень, залежностей.

Принцип усвідомлення школярами процесу учіння, в основі якого покладено дидактичний принцип свідомості, що передбачає: розуміння змісту навчального матеріалу, вміння їх викорис­товувати в практичній діяльності, усвідомлення значення придбан­ня знань, позитивне ставлення до навчання та ін.

Принцип загального розвитку всіх учнів, в тому числі й най­більш сильних і найбільш слабких.

Методи навчання спрямовані на розв'язання певних протиріч, передбачають можливість зміни стилю роботи вчителя в залежності від конкретних умов, рівня підготовленості учнів. Варіативність у навчанні знаходить вияв і в тому, що запитання, завдання вимагають не однозначної відповіді, а стимулюють до висловлювання різних точок зору, оцінок, різного відношення до матеріалу, що вивчається.

Важливим у досвіді Л.В. Занкова є підхід до виявлення резуль­татів навчання. Першорядним є виявлення того, які зміни відбу­лися в розвитку кожного школяра: розвиток спостережливості, мислення, емоційно-вольових якостей, потреб (наприклад, бажання навчатися), ціннісних орієнтацій (відношення до оточуючого до­вкілля, до себе та ін.).

Показники успішності розглядаються лише в єдності з показ­никами розвитку.

Оцінки стають лише засобом відбиття наслідків засвоєння на­вчальної програми.

До особливостей дидактичної системи Л.В. Занкова відноситься і створення доброзичливих, наповнених позитивними емоціями, відношень між учителем і учнем, тобто радісного оточення, атмос­фери захопленості й задоволення дітей учінням та ін.

Аналіз результатів навчання свідчить, що для дітей, які навчаються за цією системою, характерним є:

• великий діапазон індивідуального розвитку;

• розвиток інтелектуальних і емоційно-вольових якостей уч­нів (потяг до розумової інтелектуальної діяльності, сформованість переконань, уміння висловлювати особисті судження, здатність до тривалої, інтенсивної діяльності, критичність мислення та ін.);

• здатність до самоконтролю, рефлексії;

• сформованість почуття співдружності з однокласниками та ін.

Розкрити сутність особистісно орієнтованого навчання, визначити педагогічні умови, які необхідні для розкриття пізнавальних можливостей учнів.