Розкрити сутність догматичного навчання, вказати його недоліки.

Догматичне навчання

В основі догматичного навчання — спосіб вивчення фактів і явищ дійсності як певних незмінних положень (догм) без враху­вання практики, досвіду людини.

Такий вид навчання склався в школах середньовіччя, коли догми релігії не допускали будь-якої самостійності мислення, вони вимагали пасивного засвоєння учнями всього, що їм пропонував учитель, тобто сутність навчання зводилась до того, щоб зміст усіх навчальних предметів завчався напам'ять. Таке навчання розвива­ло механічну пам'ять, але зазубрювання породжувало негативне ставлення до пізнання. I. I. Панаєв згадував про навчання напри­кінці 20-х років XIX століття: «Безглузде заучування напам'ять слово в слово по книзі було основою навчання, і тому найтупіші учні, але обдаровані доброю пам'яттю, завжди виходили першими... Наші розумові здібності аніскільки не розвивались; вони, навпа­ки, тупішали, забиті рутиною». Проте, як зазначає М.М. Скаткін, передові педагоги того часу розуміли неспроможність і шкід­ливість такого навчання і за власною ініціативою стали вимагати від учнів переказу тексту, що вивчається, своїми словами.

Отже, догматичне навчання привчає учнів до зазубрювання, меха­нічного відтворення готових фраз, цитат, чужих думок, що в певній мірі сприяє розвитку механічної пам'яті, але не створює умов для розвитку інтелектуальних можливостей особистості, їх самостійності.

Розкрити сутність пояснювального навчання, вказати його позитивні сторони і недоліки.

Пояснювальне навчання

У надрах догматичного навчання вже складався інший, більш досконалий вид навчання — пояснювальний.

Головне призначення його в тому, щоб забезпечити засвоєння учнями системи наукових знань, оволодіння міцними вміннями і навичками. При цьому учням не просто повідомляються готові знання, а їх пояснюють, обґрунтовують, коментують, тобто здій­снюється не механічне запам'ятовування, а відбувається розумін­ня суті, що потребує розумової діяльності школяра.

З'явився при цьому виді навчання і такий ланцюжок, як за­стосування знань. Тому вагоме місце посідають самостійні робо­ти, задачі, вправи, переклади, складання графіків, таблиць. Проте має місце достатньо великий відсоток робіт за готовим зразком.

Таким чином, пояснювальний вид навчання пов'язаний з по­ясненням матеріалу вчителем з широким використанням засобів наочності й репродуктивним характером засвоєння знань учнями. Психолого-педагогічна концепція при такому виді навчання виді­ляє такі ланки: сприйняття матеріалу учнями; осмислення сприй­нятого; практичні вправи; закріплення знань, застосування знань; самоконтроль і контроль; повторення вивченого.

Кожному з визначених елементів відповідає певний елемент організаційної діяльності вчителя.

Позитивні якості цього виду навчання великі, тому що воно забезпечує: прискорений характер засвоєння знань; швидке фор­мування вміння; керованість процесу засвоєння.

Недоліки: недостатньо реалізується розвивальна функція, діяль­ність учнів має репродуктивний характер. Це, так зване, тради­ційне навчання.

Розкрити сутність, завдання проблемного навчання. Визначити суть проблемної ситуації, шляхи її утворення, етапи вирішення проблеми. Назвати методи проблемного навчання та умови його успішної організації.