
- •Альтернативні способи розв’язання міжнародних економічних спорів.
- •Арбітражна і судова практика та правова доктрина, як допоміжні джерела міжнародного економічного права.
- •Види зовнішньоекономічної діяльності за законодавством України.
- •Види і загальна характеристика регіональних інтеграційних економічних об’єднань держав.
- •Види і характеристика міжнародної правосуб’єктності держав.
- •Види імунітетів держав у міжнародному економічному праві.
- •Види міжнародних економічних договорів та їх характеристика.
- •Види міжнародних економічних спорів і загальна характеристика порядку їх розв’язання.
- •Види та загальна характеристика міжнародних багатосторонніх товарних угод.
- •Види та загальна характеристика міжнародних комерційних арбітражів (третейських судів).
- •Види та загальна характеристика об’єктів міжнародного торгового права.
- •Винятки з принципу/режиму найбільшого сприяння: види, характеристика, нормативно-праве закріплення.
- •Віденська конвенція оон «Про договори міжнародної купівлі-продажу товарів» 1980 р.
- •Врегулювання торговельних суперечок в рамках сот.
- •Гатт про основні принципи регулювання міжнародної торгівлі.
- •Група Світового банку в системі міжнародних економічних організацій: склад, особливості діяльності.
- •Дайте порівняльну характеристику принципу (режиму) найбільшого сприяння і національного режиму.
- •Дати порівняльну характеристику Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (гатт) і Світової Організації Торгівлі (сот).
- •Дати характеристику судового імунітету держави як суб’єкта міжнародного економічного права.
- •Держава як суб’єкт міжнародного економічного права: правосуб’єктність, групи, форми співробітництва, нормативно-правове регулювання.
- •Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні: нормативно-правове закріплення, система державних органів (організацій).
- •Державні органи України у сфері валютного регулювання і валютного контролю.
- •Джерела міжнародного економічного права: система, види, співвідношення, загальна характеристика.
- •Дія міжнародних економічних договорів на території України.
- •Діяльність Комісії оон з права міжнародної торгівлі (юнсітрал) у сфері міжнародного економічного права.
- •Діяльність міжнародних організацій в сфері уніфікації міжнародного економічного права.
- •Діяльність оон в регулюванні міжнародних економічних відносин.
- •Договірний та інституційний механізмами регулювання міжнародних економічних відносин.
- •Доктрини державних імунітетів в міжнародному економічному праві.
- •Допоміжні джерела міжнародного економічного права: види, загальна характеристика.
- •Економічна комісія оон для Європи (єек): мета створення, основні напрямки діяльності та нормативно-правові акти.
- •Економічна та Соціальна Рада оон: структура, функції, нормотворча діяльність.
- •Економічні права і обов’язки держав: види, характеристика, міжнародно-правове закріплення.
- •Єс як суб’єкт міжнародного економічного права.
- •Загальна характеристика Віденської конвенції оон «Про договори міжнародної купівлі-продажу товарів» 1980 р.
- •Загальна характеристика Конвенції оон 1965 р. «Про порядок вирішення інвестиційних спорів між державами та іноземними особами».
- •Загальна характеристика міжнародних організацій, як суб’єктів міжнародного економічного права.
- •Загальна характеристика міжнародного механізму гарантування іноземних інвестицій.
- •Загальна характеристика основних джерел міжнародного економічного права.
- •Загальна характеристика сучасної міжнародної валютної системи та її організаційно-правового механізму.
- •Загальна характеристика та види суб’єктів міжнародного економічного права.
- •Загальна характеристика та класифікація цінних паперів, як об’єктів міжнародного торгового права.
- •Загальна характеристика та особливості діяльності фінансових установ оон.
- •Загальна характеристика та особливості системи джерел міжнародного економічного права.
- •Загальні принципи міжнародного економічного права: види, характеристика, нормативно-правове закріплення.
- •Принцип суверенної рівності держав;
- •Принцип рівноправ’я і самовизначення народу;
- •Законодавство України про правове регулювання вирішення спорів у сфері зовнішньоекономічної діяльності (загальна характеристика).
- •Звичай як джерело міжнародного економічного права: поняття, види, особливості.
- •Зміст (умови) арбітражної угоди.
- •Значення та правові засади регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні.
- •Імунітети держав у міжнародних економічних відносинах.
- •Класифікація міжнародних економічних організацій, як суб’єктів міжнародного економічного права.
- •Концепції міжнародного економічного права: види, загальна характеристика.
- •Мвф в міжнародному економічному праві.
- •Митна політика і митна справа в Україні: поняття та загальна характеристика їх нормативно-правового регулювання.
- •Митно-тарифне регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні.
- •Міжнародне економічне право і поділ в ньому держав за ступенем економічного розвиту.
- •Міжнародне економічне право як галузь міжнародного права: поняття, особливості суб’єктного складу та системи джерел.
- •Міжнародне економічне право: поняття, предмет, особливості, джерела, суб’єкти, концепції.
- •Міжнародне економічне співробітництво держав в рамках міжнародних організацій, його види та характеристика.
- •Міжнародне інвестиційне право: поняття, особливості, предмет та їх правове регулювання на міжнародному та національному рівнях.
- •Міжнародне інвестиційне право: поняття, сутність, особливості, предмет, джерела та суб’єкти.
- •Міжнародне митне право як складова міжнародного економічного права: поняття, зміст, предмет, характеристика.
- •Міжнародне митне право: поняття, предмет, система, особливості.
- •Міжнародне торгове право: поняття, особливості, джерела, суб’єкти, об’єкти.
- •Міжнародне транспортне право: поняття, загальна характеристика та основні джерела.
- •Міжнародний валютний фонд (мвф) в систем міжнародних економічних організацій та регулювання міжнародних економічних відносин.
- •Міжнародний економічний договір, як джерело міжнародного економічного права: поняття, класифікація, види та особливості.
- •Міжнародні економічні відносини і міжнародне економічне право: поняття, зміст, особливості співвідношення.
- •Міжнародні економічні обов’язки держав: різновиди, нормативно-правове закріплення.
- •Міжнародні економічні організація на пострадянському просторі: загальна характеристика, участь України.
- •Міжнародні економічні права держав: різновиди, нормативно-правове закріплення.
- •Міжнародні організації в сфері міжнародного інвестиційного права.
- •Міжнародні організації в сфері міжнародного митно-тарифних регулювання.
- •Міжнародні організації і акти в сфері міжнародного митного права.
- •Міжнародні організації та багатосторонні угоди в сфері міжнародної торгівлі окремими видами товарів.
- •1. Європейська асоціація вільної торгівлі (єдвт)
- •2. Конференція 00н з торгівлі та розвитку (юнктад)
- •3. Латиноамериканська асоціація інтеграції (лаі)
- •4. Міжамериканська зона вільної торгівлі (мазвт)
- •5. Міжнародна морська організація (імо)
- •6. Міжнародний центр торгівлі
- •8. Організація країн-експортерів нафти (опек)
- •Міжнародні товарні організації: поняття, види, особливості діяльності.
- •Міжнародно-правова уніфікація діяльності комерційного арбітражу.
- •Міжнародно-правове забезпечення створення та діяльності Міжнародного центра з урегулювання інвестиційних суперечок (мцуіс/icsid).
- •Міжнародно-правове забезпечення тарифного регулювання міжнародної торгівельної діяльності.
- •Міжнародно-правове регулювання автомобільних перевезень.
- •Міжнародно-правове регулювання валютно-фінансових і кредитних відносин.
- •Міжнародно-правове регулювання діяльності транснаціональних компаній (тнк).
- •Міжнародно-правове регулювання залізничних перевезень.
- •Міжнародно-правове регулювання кредитних відносин.
- •Міжнародно-правове регулювання міжнародних морських перевезень
- •Міжнародно-правове регулювання науково-технічного співробітництва держав.
- •Міжнародно-правове регулювання промислового міжнародного співробітництва.
- •Міжнародно-правове рулювання торгівлі результатами інтелектуальної діяльності.
- •Міжнародно-правове та національне закріплення порядку укладання договорів міжнародної купівлі-продажу товарів.
- •Міжнародно-правовий механізм регулювання співробітництва держав у галузі сільського господарства.
- •Міжнародно-правовий статус держав: поняття, види, загальна характеристика.
- •Міжнародно-правові механізми міжнародного співробітництва в галузі науки і техніки.
- •Місце і роль юнктад в системі міжнародних економічних організацій та регулювання міжнародних економічних та міжнародних торговельних відносин держав.
- •Місце міжнародного економічного права в системі міжнародного права.
- •Національне законодавство України, як джерело нормативно-правового регулювання розв’язання комерційних суперечок.
- •Національне законодавство України, як джерело регулювання міжнародних економічних відносин.
- •Нетарифне регулювання та його міжнародне та національне (на прикладі Україні) нормативно-правове оформлення.
Віденська конвенція оон «Про договори міжнародної купівлі-продажу товарів» 1980 р.
1980 року на конференції Генеральної Асамблеї ООН за участю делегатів з 62 країн у Відні було прийнято Конвенцію про договори міжнародної купівлі-продажу товарів, яка набула чинності з 1 січня 1988 р. Умовою приєднання до Віденської конвенції є денонсування Гаазьких конвенцій 1964 р. Віденська конвенція складається з чотирьох частин (101 стаття): сфера застосування і загальні положення; укладення договору; купівля-продаж товарів; заключні положення.
Держави, що приєднуються до Конвенції, наділяються правом скасувати щодо себе дію частини 2 або 3, а також внести застереження відносно обов'язковості письмової форми контракту. Частини 2 і 3 мають самостійне значення, тому кожна держава при ратифікації конвенції може заявити про те, що вона не пов'язана однією з цих частин Законодавство ряду країн, в тому числі й України, вимагають обов'язкової письмової форми договору купівлі-продажу.
Значення Віденської конвенції полягає в усуненні значних розбіжностей у національних законодавствах, що регулюють міжнародну купівлю-продаж товарів; визначенні рис міжнародного характеру договору; встановленні переліку видів договорів і послуг, на які не поширюється її дія; визначенні головних прав і обов'язків сторін за договором; встановленні форми контракту купівлі-продажу; визначенні засобів правового захисту у разі порушення договору продавцем чи покупцем та ін.
Разом з тим Віденська конвенція носить диспозитивний характер. Це означає, що сторони можуть у договорі відступити від будь-якого положення Конвенції чи змінити його дії. І це повинно бути вказано в контракті. Якщо в контракті купівлі-продажу таких відступів не передбачено, до нього мають застосовуватись норми Віденської конвенції 1980 р.Випадки, коли Конвенція не застосовується: коли товари купуються для власного споживання; до договорів купівлі-продажу, які укладаються на аукціонах; до угод, які укладаються на фондових і валютних біржах; для купівлі-продажу морських і повітряних суден; для купівлі-продажу електроенергії
Врегулювання торговельних суперечок в рамках сот.
Торговельні суперечки держав-членів СОТ є результатом порушених торговельних угод СОТ. Наприклад, суперечка виникає коли одна держава-член СОТ приймає законодавчий акт чи інші нормативно-правові документи які розглядаються іншими державами-членами СОТ як протиправні відповідно зобов'язань які містяться в угодах СОТ. Першою стадією є консультації між безпосередніми сторонами спору. Якщо консультації не дають необхідного результату, сторони за взаємною згодою можуть звернутися до Генерального директора СОТ, який надає можливість скористатися добрими послугами, процедурами примирення чи посередництвом. Із закінченням 60-денного терміну в разі, якщо за допомогою консультацій не вдалося усунути суперечності, позивач може звернутися до Органу з вирішення спорів (далі ОРС) з проханням створити групу експертів для розгляду цієї справи. ОРС не пізніше другого засідання приймає рішення щодо створення такої групи експертів автоматично, якщо не має консенсусу щодо неприйняття такого рішення . Група експертів повинна бути створена протягом 30 днів, починаючи з дня рішення ОРС, та складається з трьох осіб, кандидатури яких були запропоновані сторонам спору Секретаріатом СОТ з наявного переліку кваліфікованих осіб. Склад групи експертів узгоджується впродовж 20 днів. У разі виникнення ускладнень щодо схвалення сторонами спору запропонованих кандидатур члени групи експертів можуть бути призначені Генеральним директором СОТ. Також повинно бути узгоджене коло повноважень групи експертів, якщо сторони протягом 20 днів не узгодили спеціальні повноваження, тоді застосовуються стандартні правила процедури . Члени групи експертів діють в особистій якості і не підпорядковуються урядам власних країн. Функцією групи експертів є сприяння ОРС щодо виконання ним обов’язків за ДСУ та охопленим угодами. Розгляд справи групою експертів також складається з певних етапів. Розгляд справи і прийняття остаточної доповіді групи експертів щодо справи повинні відбутися за загальним правилом упродовж шести місяців, але в термінових випадках, у т.ч., коли йдеться про швидкопсувні вантажі, термін може бути скорочено до трьох місяців. Доповідь групи експертів передається на розгляд ОРС, де вона підлягає схваленню протягом 60 днів після її прийняття групою експертів за умови, що жодна із сторін не повідомить про свій намір подати апеляцію або що буде досягнуто консенсусу проти схвалення цієї доповіді. Кожна із сторін наділена правом звернутися до АО для перегляду доповіді групи експертів. АО є постійним орган СОТ, який створюється ОРС. До складу АО входять сім членів, незалежних від своїх урядів, які обираються на чотири роки з кола осіб, які мають значний авторитет в галузях права та міжнародної торгівлі, слухання проводяться колегією з трьох його членів. АО має право підтвердити, змінити або переглянути юридичні висновки та рекомендації групи експертів. Стадія апеляційного розгляду завершується прийняттям доповіді, причому предмет розгляду обмежений лише питаннями застосування права та правової інтерпретації, що містяться в доповіді групи експертів. За загальними правилами апеляційний процес не повинен перевищувати 60 днів; і в будь-якому випадку – не більше 90 днів. Доповідь АО схвалюється ОРС протягом 30 днів і підлягає безумовному прийняттю сторонами до виконання, якщо тільки її не буде відхилено на основі консенсусу . У тому разі, якщо негайне виконання цих рекомендацій визнається непрактичним, тоді ОРС встановлює певний “прийнятний термін часу” для виконання. Якщо відповідна сторона – член СОТ не дотримується встановленого “прийнятного терміну часу”, вона зобов’язана вступити у переговори з позивачем, з тим щоб визначити взаємоприйнятну компенсацію. Така компенсація може надаватися у вигляді тарифних знижок у тих сферах, які представляють найбільший інтерес для позивача чи в іншому вигляді . У тому разі, якщо протягом 20 днів не буде узгоджена задовільна компенсація, позивач може звернутися до ОРС з вимогою санкціонувати призупинення поступок чи зобов’язань щодо відповідача . ОРС протягом 30 днів після закінчення “прийнятного терміну часу” повинен надати позивачеві дозвіл на призупинення поступок або інших зобов’язань, якщо тільки він не вирішить шляхом консенсусу відхилити цю вимогу позивача. За загальним правилом, таке припинення поступок має застосовуватися в тому самому секторі, що є об’єктом спору, однак, якщо це є практично неможливим або неефективним, тоді припинення поступок може здійснюватися і в інших секторах тієї угоди, на якій ґрунтуються відповідні правовідносини. Якщо ж і це є неможливим або неефективним, тоді, за наявності досить серйозних обставин, припинення поступок може бути санкціонованим і за “іншою охопленою угодою” . Санкції, які застосовуються до відповідача, розглядаються лише як тимчасові, тобто вони застосовуються з метою стимулювати виконання стороною норм права ГАТТ/СОТ або усунення зроблених нею порушень цих норм. ОРС продовжує нагляд за виконанням затверджених рекомендацій та постанов, і справа не знімається з порядку денного до її повного врегулювання. Разом з тим ст. 22 ДСУ передбачає можливість арбітражного розгляду щодо рівня, процедури та принципів застосування санкцій.