83. Міжнародно-правове регулювання валютно-фінансових і кредитних відносин.

Міжнародно-правове регулювання валютно-фінансовим відносин у частині, пов'язаної в основному із забезпеченням міжнародних торговельних угод, включає: - регулювання міжнародного звернення (обміну) національних валют (міжнародне валютне право); - регулювання міжнародних кредитних відносин, включаючи проблеми погашення державних боргів (по суті - "міжнародне кредитне право"); - регулювання взаємних міжнародних розрахунків і платежів (по суті - "міжнародна платіжна право"). Регулювання наведених вище міжнародних валютно-кредитно-платіжних взаємин держав розглядається в цьому курсі у складі міжнародного торговельного права. У ГАТП фінансові послуги (кредитні, депозитні, розрахункові, страхові і т.д.) прямо трактуються в якості послуг, і лише особлива специфіка торгівлі фінансовими послугами виправдовує розгляд їх під особливою рубрикою. Зокрема, що стосується сучасної валютної системи в рамках Міжнародного валютного фонду (МВФ), основна цільова орієнтація цієї системи полягає в валютно-обмінному і стабілізаційному забезпеченні міжнародної торгівлі, що наочно виражено в Статуті Фонду, згідно з яким він повинен "заохочувати гармонійний розвиток і зростання міжнародної торгівлі" (ст. I.ii) і "сприяти установі багатосторонньої системи впорядкування поточних операцій між державами-членами і сприяти усуненню обмежень обміну валют, які гальмують розвиток міжнародної торгівлі". Ця домінантна цільова настанова переконливо підтверджує обґрунтованість розгляду міжнародного валютного права, зокрема, в його спочатку "Бреттон-Вудском" вираженні, - саме в рамках сучасного міжнародного торгового права, в його магістральному розвитку по лекалах ГАТТ/СОТ/МВФ. Міжнародні та регіональні валютно-фінансові організації створюються на базі багатосторонніх угод між державами. Їхні завдання — сприяти розвитку міжнародного валютно-фінансового співробітництва, підтримувати рівновагу платіжних балансів країн, що входять до них, регулювати курси їхніх валют, надавати кредити та гарантії.

Один з найвдаліших експериментів сфери міжнародного співробітництва та координації політики — Банк міжнародних розрахунків (БМР). Його основне призначення — виконання функції розрахункової палати для центральних банків усього світу. Він є центром міжнародного співробітництва в банківській та валютній сферах. БМР організовує періодичні зустрічі експертів і конференції персоналу центральних банків та регулюючих органів країн-учасниць, надає інформацію про фін. та валют. ринки, володіє базою статистичних даних між.банк.проблем.

84. Міжнародно-правове регулювання діяльності транснаціональних компаній (тнк).

Міжнародно-правове регулювання діяльності ТНК як на регіональному, так і на універсальному рівні сьогодні ще далеке від бажаного, хоча вже є міжнародно-правові документи, які використовуються для регулювання їхньої діяльності:1.кодекс іноземних інвестицій, прийнятий 1970 р. латиноамериканськими державами, – країнами – учасниками Андського пакту: Болівією, Колумбією, Перу, Чилі (до 1976) і Еквадором;2.Хартія економічних прав та обов’язків держав, затверджена резолюцією Генеральної Асамблеї ООН у 1974 р., норми якої спрямовані на захист економічних прав країн, що розвиваються (були створені міжурядові комісії ООН з транснаціональних корпорацій і центрів з ТНК);3.регіональна декларація про міжнародні інвестиції та багатонаціональні підприємства від 21 червня 1976 p.; і як додаток – керівні принципи для багатонаціональних підприємств (норми цього документа не мають імперативного характеру, їх виконання є добровільною справою);4.«Принципи щодо контролю за обмеженням ділової практики монополій і корпорацій» (схвалені у 1980 р. Генеральною Асамблеєю ООН).До  вказаних вище конвенцій, що регулюють діяльність ТНК, варто додати і Конвенцію про транснаціональні корпорації, підписану Україною 6 березня 1998 р. у Москві та ратифіковану 13 липня 1999 р. (із застереженнями). Сторони Конвенції визнають під терміном «транснаціональна корпорація» юридичну особу (сукупність юридичних осіб), яка:1)має у власності, господарському віданні або оперативному управлінні відокремлене майно на території двох та більше сторін;2)утворена юридичними особами двох та більше сторін;3)зареєстрована як корпорація згідно з цією Конвенцією.