Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Pravo_1-100.docx
Скачиваний:
1
Добавлен:
01.04.2025
Размер:
236.59 Кб
Скачать
  1. Зміст (умови) арбітражної угоди.

Арбітражна угода - це угода сторін про передачу до арбітражу всіх або певних спорів, які виникли або можуть виникнути між ними в зв'язку з будь-якими конкретними правовідносинами, незалежно від того, чи мають вони договірний характер чи ні.

Суд, до якого подано позов у питанні, що є предметом арбітражної угоди, повинен, якщо будь-яка із сторін попросить про це не пізніше подання своєї першої заяви щодо суті спору,припинити провадження у справі і направити сторони до арбітражу, якщо не визнає, що ця арбітражна угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.

Зміст арбітражної угоди є однією із найважливіших питань міжнародного комерційного арбітражу з огляду перш за все, на те, що саме арбітражна угода є необхідною передумовою розгляду спору в порядку арбітражу, а її зміст визначає практично всі аспекти формування арбітражу та процедури розгляду конкретного спору. Зміст арбітражної угоди залежить від вол сторін та від вимог законодавства, що застосовується до неї. Як правило, арбітражна угода складається з наступних елементів:1) вид арбітражу (включно з правильною назвою інституційного арбітражу,якщо сторони обирають цей вид);2) коло спорів, що передаються на розгляд до арбітражу;3) місце арбітражу;4) кількість арбітрів, їх національність і кваліфікаційні вимоги;5) право, що застосовується до суті спору;6) мова арбітражного провадження;7) право, що застосовується до арбітражної угоди;8) правила процедури;9) повноваження арбітрів вирішувати спір за справедливістю чи у як

дружні посередники (можливість відступати від норм права);10) інші питання (застереження про виключення можливості оспорювання

арбітражного рішення; порядок розподілу арбітражних витрат тощо).

  1. Значення та правові засади регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні.

Україна за своєю територією, населенням є однією із великих країн Європи. Україну як самостійну державу визнало багато країн світу і установили з нею дипломатичні відносини. Наша держава є членом ООН, учасником Наради з безпеки і співр-ва, увійшла до складу багатьох міжнар, і зокрема міжнар ек-х організацій. Україна уклала багато двостор міждерж та міжурядових договорів і угод, спрямованих на здійснення співр-ва в політичній, ек, науково-технічній, екологічній, соціально-культурній та інших сферах. Сьогодні підприємства України мають торгові відносини з фірмами багатьох країн світу. Однією із важливих умов успішної й ефективної ЗЕД України є створення відповідної правової бази. Повна безконтрольність та відсутність валютного регулювання призвели до масового витоку валюти за кордон. Отже, ЗЕД потребує корінних змін, передусім її законодавче регулювання. В Україні вже зроблені перші кроки щодо створення власної правової бази ЗЕД.

Розглядаючи систему зак-ва, що регулює ЗЕД і становить її правову основу, слід зауважити, що вона об'єднує закони та інші нормативно-правові акти, які безпосередньо розглядають питання щодо регулювання у цій сфері, а також ті юридичні акти, які регулюють відносини в інших сферах, але містять і правові норми, що стосуються ЗЕД. Напр, спеціальним законом, який заклав основи ЗЕД в Україні, є Закон «Про ЗЕД». Питанням міжнар відносин присвячені закони «Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоек відносинах» 1995 р. та ряд інших. До законів, які стосуються, крім зовнішньоекономічної діяльності, інших сфер, можна віднести Митний кодекс України2002 р., ЗУ «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» 1994 р., «Про місцеве самоврядування в Україні» 1997 р., «Про місцеві державні адміністрації» 1999 р., «Про Міжнародний комерційний арбітраж» 1994 р. та ін. Відносини, які виникають у сфері зовнішньоекономічної діяльності між її суб'єктами, регулюються не лише законодавчими актами України, а й іншими підзаконними нормативно-правовими актами. Насамперед, це постанови КМУ, зокрема «Про сприяння ЗЕД» 1999 р. У ряді випадків КМУ приймає окремі постанови спільно з іншими державними органами. Як приклад наведемо такі постанови КМУ і НБУ: 1995 р. «Про заходи щодо забезпечення контролю за ЗЕД та валютного контролю» та 1998 р. «Про посилення контролю за проведенням розрахунків резидентів і нерезидентів за зовнішньоек операціями».Ряд нормативно-правових актів у сфері ЗЕД затверджується відповідними указами През України. Окремі нормативно-правові акти приймаються іншими державними органами. Одночасно слід зазначити, що серед норм різних галузей законодавства нашої держави (конституційного, адміністративного, цивільного, господарського, трудового, фінансового, банківського, кримінального тощо) немало є таких, які використовуються для регулювання відносин у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]