39. Загальна характеристика міжнародного механізму гарантування іноземних інвестицій.

Під механізмами гарантування інвестицій розуміють сукуп­ність механізмів, мета яких — передати від інвестора спеціалізо­ваному органу фінансові наслідки, що випливають для цього ін­вестора внаслідок проведення політики, яка завдає збитки інвестиціям.

Механізми гарантування можуть бути: національними; міжнародними.

Міжнародні механізми гарантування інвестицій Багатостороннього агентс­тва щодо гарантування інвестицій. БАГІ було створене міжнарод­ною Конвенцією, відкритою для підписання 12 квітня 1988 р. всі­ма державами — членами Світового банку, до яких приєдналась Швейцарія. Штаб-квартира БАГІ знаходиться у Вашингтоні. БАГІ — це самостійна організація, яка користується міжнародноправовою правосуб'єктністю. Вона має власні органи: раду управ­ляючих, директора і президента. Кожна держава-член призначає одного управляючого і одного його заступника, які складають ра­ду управляючих. Директорат складається принаймні з 12 членів, які призначаються радою управляючих, і здійснює керівництво операціями БАГІ. Президент призначається директоратом за про­позицією його голови на невизначений строк, він керує поточними справами Багатостороннього агентства. БАГІ є фінансово незалежною організацією. Операції з надання інвестиційних гарантій здійснюються за двома напрямками:

страхування, не пов'язане із капіталом, коли гарантовані су­марні кредити не пов'язані із встановленням межі;

страхування, пов'язане із капіталом, тобто нижче за встано­влену межу.

Попередньо БАГІ відбирає інвестиції, на які розповсюджуються його гарантії: це інвестиції, що приносять прибуток. Крім того, БАГІ надає гарантії тільки інвестиційним операціям, які здійснюються особами країн групи І на території країн групи ІІ, в той час як система підтримки (спонсорства) може діяти щодо міжнародних інвестицій з будь-яких і до будь-яких країн. Особливо потрібно підкреслити, що міжнародні інвестиції не до всіх країн, що розвиваються, забезпечу­ються гарантіями БАГІ. Потрібно, щоб країна, що розвивається, від­повідно брала на себе зобов'язання щодо надання їй умов режиму і захисту, які можуть стимулювати інвестора.

Таким чином, головне значення Сеульської конвенції полягає в тому, що вона з усією визначеністю відмітила зв'язок, який іс­нує між інвестиційними гарантіями, з одного боку, і режимом та захистом інвестицій — з іншого. Сеульська конвенція містить визначення політичних ризиків, від несподіваного настання яких БАГІ буде гарантувати інвесторів. Політичні ризики розбиті на чотири категорії:

1) трансферний ризик, ризик не конвертованості та ризик неможливості здійснення переказу коштів за кордон. До трансфертних ризиків також можуть бути віднесені маніпуляції влади з обмінними курсами; 2) ризик експропріації (примусове позбавлення власності). При цьому Сеульська конвенція уточ­нює, що заходи, яких влада країни-реципієнта інвестицій може вживати з метою впорядкування економічної діяльності, і які не носять дискримінаційного, по відношенню до іноземного інвес­тора, характеру, не будуть вважатись експропріацією; 3) ризик розриву інвестиційного контракту між інвестором і країною, на території якої здійснюється інвестиційна операція; 4) ризик збройного конфлікту або громадського безладу. Ко­ментарі до конвенції уточнюють, що йдеться про повстання та революції, а не про терористичні акти. Надання гарантій БАГі здійснюється шляхом укладання догово­ру про гарантії, який має бути схваленим директоратом. Умови до­говору зазвичай зобов'язують інвестора використовувати всі адмі­ністративні — але не судові — засоби правового захисту перед тим, як клопотати перед БАГІ щодо виплати компенсації. Умови також можуть передбачати встановлення «розумних термінів» з моменту встановлення збитків і до моменту їх відшкодування.