36. Загальна характеристика Віденської конвенції оон «Про договори міжнародної купівлі-продажу товарів» 1980 р.

1980 року на конференції Генеральної Асамблеї ООН за участю делегатів з 62 країн у Відні було прийнято Конвен­цію про договори міжнародної купівлі-продажу товарів, яка набула чинності з 1 січня 1988 р. Умовою приєднання до Віденської конвенції є денонсування Гаазьких конвенцій 1964 р. Віденська конвенція складається з чотирьох частин (101 стаття): сфера застосування і загальні положення; укладення договору; купівля-продаж товарів; заключні положення.

Держави, що приєднуються до Конвенції, наділяються правом скасувати щодо себе дію частини 2 або 3, а також вне­сти застереження відносно обов'язковості письмової форми контракту. Частини 2 і 3 мають самостійне значення, тому кожна держава при ратифікації конвенції може заявити про те, що вона не пов'язана однією з цих частин Законодавство ряду країн, в тому числі й України, вимагають обов'язкової письмової форми договору купівлі-продажу.

Значення Віденської конвенції полягає в усуненні значних розбіжностей у національних законодавствах, що регулюють міжнародну купівлю-продаж товарів; визначенні рис міжнародного характеру договору; встановленні переліку видів договорів і послуг, на які не поширюється її дія; визначенні головних прав і обов'язків сторін за договором; встановленні форми контракту купівлі-продажу; визначенні засобів правового захисту у разі порушення договору продавцем чи покупцем та ін.

Разом з тим Віденська конвенція носить диспозитивний характер. Це означає, що сторони можуть у договорі відступити від будь-якого положення Конвенції чи змінити його дії. І це повинно бути вказано в контракті. Якщо в контракті купівлі-продажу таких відступів не передбачено, до нього мають застосовуватись норми Віденської конвенції 1980 р.Випадки, коли Конвенція не застосовується: коли товари купуються для власного споживання; до договорів купівлі-продажу, які укладаються на аукціонах; до угод, які укладаються на фондових і валютних біржах; для купівлі-продажу морських і повітряних суден; для купівлі-продажу електроенергії

37. Загальна характеристика Конвенції оон 1965 р. «Про порядок вирішення інвестиційних спорів між державами та іноземними особами».

Важливе значення в регулюванні міжнар інвестиційних відносин, як зазначалося, належить багатостор міжнар угодам. Однією з них є Конвенція 1965 р. про порядок вирішення інвестиційних спорів між державами та іноземними особами. 10 глав.. Глава І називається «Міжнародний центр по врегулю ванню інвестиційних спорів», глава II — «Компетенція Центру», глава III — «Примирення», глава IV — «Арбітраж», глава V — «Заміщення та відвід Посередників або Арбітрів», Глава VI — «Витрати», глава VII — «Місце розгляду спору», глава VIII -«Спори між Договірними державами», глава IX — «Поправки»; Глава X — Заключні положення. Особливу увагу в Конвенції відведено питанню заснування і функціонування Міжнародного центру з урегулювання інвестиційних спорів між державами та особами інших держав через примирення та арбітраж. До Центру входять Адміністративна рада та Секретаріат. До компетенції Центру належить вирішення правових спорів, що виникають безпосередньо з відносин, пов'язаних з інвестиціями, між Договірною державою (або будь-яким уповноваженим її органом, про який Договірна держава повідомила Центр) та особою іншої Договірної держави, за наявності письмової згоди учасників спору про його передання для вирішення Центру. Сторони, що досягли такої згоди, не вправі відмовитися від неї в односторонньому порядку. Будь-яка Договірна держава або її особа може звернутися до арбітражної процедури. Для цього вона направляє відповідну письмову заяву Генеральному секретарю. Арбітраж складається з одного або непарної кількості арбітрів, призначених за згодою сторін. Рішення арбітражу є обов'язковим для сторін і не підлягає апеляції або іншому способу оскарження, за винятком передбачених у Конвенції. Примирювальна та арбітражна процедури розгляду спору проводяться в місці знаходження Центру, якщо в подальшому не буде передбачене інше. Будь-яка договірна держава має право запропонувати поправку до цієї Конвенції. Текст її повинен бути переданий Генеральному секретарю не пізніше 90 днів до початку зборів Адміністративної ради, на яких пропонується розгляд такої поправки. Вона має бути розглянута і негайно передана ним усім членам Адміністративної ради. Конвенція відкрита для підписання державами — членами МБРР. Вона також відкрита для підписання будь-якою іншою державою — учасницею Статуту Міжнар суду, стосовно якої Адміністративна рада більшістю в 2/3 голосів її членів прийме рішення про запрошення до участі у Конвенції. Кожна держава законодавчим або іншим способом у міру необхідності забезпечує дію положень цієї Конвенції на своїй території. Конвенція діє на всіх територіях, міжнародні зв'язки яких перебувають у віданні договірної держави, за винятком тих, які остання виключила зі сфери дії Конвенції через письмове повідомлення її депозитарію або в момент ратифікації, прийняття чи схвалення Конвенції або в подальшому. Кожна з договірних держав має право денонсувати цю Конвенцію через письмове повідомлення її Депозитарію. Денонсація набирає чинності через шість місяців після отримання вказаного повідомлення. Акти про ратифікацію, прийняття, схвалення цієї Конвенції, а також поправки до неї депонуються в Банку, що є її депозитарієм. Депозитарій передає завірені копії даної Конвенції державам — членам Банку, а також будь-якій державі, запрошеній її підписати.