35. Єс як суб’єкт міжнародного економічного права.

Європейський Союз виник на основі Європейського Співтовари­ства — Європейського економічного співтовариства, Європейсько­го об'єднання вугілля та сталі й Європейського співтовариства з атомної енергії. Друге і третє з названих співтовариств були ство­рені згідно з договорами, укладеними відповідно в Парижі (1951 р.) та Римі (1957 р.).Конституцією ЄС вважаєть­ся договір, згідно з яким було створено Європейське економічне співтовариство (так званий Спільний ринок). Мається на увазі Рим­ський договір 1957 р. У Договорі сформульовано базові прин­ципи економічного союзу первісної шістки країн — вільний рух то­варів, людей, послуг і капіталу. Договір містить норми, спрямовані на реалізацію зазначених принципів. Заборонені мита на імпорт товарів і послуг з країн-членів, кількісні обмеження та прирівняні до них за­ходи, а також окремі види урядового субсидування промисловості. Окрім заборон на країни-члени покладаються й певні зобов'язання.

Важливою віхою на шляху європейської інтеграції став Маастріхтський договір. Його було укладено 7 лютого 1992 р. Цей договір відомий як договір про ЄС. Згідно з цим договором до тексту Римського договору 1957 р, було внесено суттєві зміни, і країни-члени перейшли від спільного ринку до більш високої форми ін­теграції — економічного і валютного союзу, що передбачає запро­вадження і регулювання єдиної валюти ЄС. До складу ЄС увійшли 12 держав: ФРН, Франція, Італія, Бельгія, Нідерлан­ди, Люксембург (засновники), Великобританія, Данія, Ірландія, Греція, Португалія, Іспанія (увійшли до складу протягом 1973—1986 рр.).Трьома "стовпами" ЄС вважаються:

• Європейське Економічне Співтовариство;

•координація зовнішньої політики та безпеки в межах оборон­ного крила, яке має назву "Західноєвропейський Союз";

•координація діяльності у внутрішній судово-поліцейській сфері, зокрема з питань імміграції та надання політичного притулку. Основна мета ЄС відповідно до Маастріхтського договору:

• сприяти економічному та соціальному прогресу, який має бути збалансований і стійкий, особливо шляхом створення простору без внутрішніх кордонів, зміцнення процесу економічного і со­ціального зближення та заснування економічного і валютного союзу, у тому числі запровадження єдиної валюти;

• усталювати власний статус та призначення на міжнародній арені, особливо шляхом здійснення загальної зовнішньої полі­тики та політики безпеки, включаючи можливе формулювання спільної оборонної політики і політики безпеки, яка в перспек­тиві приведе до спільної оборони;

• посилювати захист прав та інтереси громадян держав-членів шляхом запровадження громадянства ЄС;

• розвивати співробітництво у сфері юстиції та внутрішніх справ;

• зберігати і в разі потреби переглядати й удосконалювати сис­тему зв'язків і відносин, що склалась у співтоваристві.

1 січня 1999 р. 11 держав-членів ЄС (Австрія, Бельгія, Ірландія, Іспанія, Італія, Люксембург, Нідерланди, Німеччина, Португалія, Фінлян­дія, Франція) запровадили для розрахункових операцій (безготівко­вих платежів) єдину валюту — євро (з фіксацією її паритету). На початку 2002 р. планується запровадити монети і банкноти для готів­кового обігу.

Валюти зазначених 11 країн припинили котирування на валютних біржах, а також використання для нарахування ставок процентів та індексів фондових бірж.