114. Формування попиту споживачів на банківські продукти.

Попит має вимірюватися у просторі та в часі. Вимірювання у просторі означає коливання попиту за регіонами. Характер попиту значно відрізняється залежно від стану конкретного регіону, сільської або міської місцевості, центр району міста або приміських районів. Також попит ураховує місцезнаходження клієнта та його готовність пересуватися в напрямку точки продажу: місце роботи, місце прожив, місце відпочинку або транспортні вузли (вокзали, аеропорти) тощо.

У часі попит значно коливається, особливо внаслідок пікових навантажень на офіси банків у роб час (характерно для обслугов під-в, як правило, з початку робочого дня до обідньої перерви).

Спільними факторами попиту для всіх видів бізнесу є інфляційні очікування економічних суб’єктів, цінова політика банків, наявність альтернативних можливостей вкладення та залуч коштів, а також довіра до банківських установ.

Обсяг попиту в роздрібному бізнесі визначається такими чинниками:

1) Обсягами грошових доходів домогосподарств.

2) Розмірами заощаджень населення.

3) Демографіч тенденціями (народжуваність, шлюбність,смертність).

4) Рівнем безробіття.

5) Потребами економ суб’єктів у придбанні інвест та споживч товарів.

6) Потребами клієнтів у розрахунках та переказах.

7) Наявністю системи гарантуванням вкладів.

У корпоративному бізнесі ін чинників:

I. Потреб у забезпеченні розрахунків та платежів.

II. Потреб у фінансуванні бізнесу.

III. Обсягів надходжень від реалізації.

IV. Попиту на продукцію підприємств.

V.Регулятивного середовища.

Попит структурується за видами банківських продуктів та послуг, а також за сталістю (мінливий, стабільний, зростаючий), чутливістю до зміни ціни (тарифів).

Джерелами інформ для маркетингової служби у банку для визначення обсягу попиту можуть бути:

—результати незалежних досліджень та оглядів, підготовлених проф дослідн організаціями на замовлення або для публічн розповсюд;

—власні маркетингові дослідження банку;

—аналіз звернень та заявок клієнтів банку;

—урядова статистика за макроекономічними показниками;

—огляди стану ринку, проведені органами нагляду.

120. Цінова дискримінація у банку: зміст, види і значення.

Цінова дискримінац являє собою пропозицію однак продукту за різними цінами.

Банк застосовує два види тарифів:

а) тарифи зі значною знижкою (н-д, безкоштовні консультації або надання аналітичних прогнозів, безплатні кредитні картки, дисконт картки на придбання товарів і послуг)

б) підвищені тарифи. Останній різновид тарифів установ як ознака підтвердж високої, виключної якості обслугов. Для VIP-клієнтів високі тарифи можуть підкресл ексклюзивний хар-р обслугов.

Часто банки надають суттєві знижки або навіть безкошт послуги своїм клієнтам у разі проведення трансакцій у межах одного банку.

Цінова дискримінація здійснюється за такими напрямками:

*дискримінація клієнтів;

*дискримінація за формою продуктів;

*дискримінація місця;

*дискримінація часу.

Дискрим клієнтів проявл в тому, що різним спожив банк послуги пропон за різною ціною. Це пов'язано з тим, що банк може здійсн відповід заходи для підтримки деяких сегментів ринку (студенти, пенсіонери, молоді, родини). Ряд клієнтів, які корист особливою повагою банку, можуть обслугов за пільговими цінами. Провед зазнач заходів незначно знижує прибуток, істотно підвищ при цьому імідж банку.

Дискрим за формою продуктів покликана підкреслити значний рівень якості деяких послуг (хоча витрати банку на їх надання можуть і не перевищувати витрат за аналогічними операціями).

Дискрим місця надан послуг пов'яз з різним рівнем витрат банку на їх надання клієнтам у різн регіонах, що знаход своє відображ у ціні.

Дискрим часу припускає різні ціни на ті самі послуги в різний час доби. Це дуже важливий фактор, оскільки багато банків з метою розшир своєї бази клієнтів значно розширюють графік роботи.