Структура і роль паливо-енергетичного комплексу України.
Паливно-енергетичний комплекс (ПЕК) – одна з найважливіших структурних складових економіки України, ключовий фактор забезпечення життєдіяльності держави. Паливно-енергетичний комплекс складається з підприємств, що спеціалізуються на видобутку, збагаченні, переробці та споживанні твердого, рідкого і газоподібного палива, виробництві, передачі та використанні електроенергії і тепла. До складу підприємств ПЕКу входять вугільні шахти, нафтові та газові свердловини, електростанції, лінії електропередач. Вони групуються у галузі (рис.1), які виступають основними елементами галузевої структури ПЕКу. Основні складові ПЕКу Галузі комплексу тісно пов’язані з усіма галузями господарства. Паливно-енергетичний комплекс має велике районоутворююче значення. Він створює передумови для розвитку паливоємних виробництв і є базою для формування промислових комплексів, у тому числі не тільки електроенергетичних, нафтохімічних, вуглехімічних, газопромислових, але й металургійних, хімічних, лісохімічних тощо. Паливо використовується не тільки в енергетиці, а й є сировиною для одержання різноманітних цінних продуктів. Наприклад, нафта необхідна для розвитку хімічної промисловості. З неї одержують, окрім паливних матеріалів, різні масла й змащувальні матеріали, пластмаси, миючі речовини, синтетичні волокна та тканини, добрива. З природного газу виробляють синтетичні спирти і білкові препарати, вилучають сірку. Вугілля є цінною технологічною сировиною у чорній металургії, джерелом для одержання пластмас, бензину та інших продуктів виробництва. Особливістю паливно-енергетичного балансу України (ПЕБ – співвідношення видобутку і споживання паливних та енергетичних ресурсів) є висока питома вага вугілля та атомної енергії і незначна гідроенергії та нафти.
Структура та основні риси паливної промисловості України
Структура галузі, значення та історичні передумови розвитку паливної промисловості. Паливна промисловість разом з електроенергетикою входить до складу паливно-енергетичного комплексу. Вона займається видобутком паливних ресурсів та переробкою їх на готове паливо. Паливна промисловістьскладається з галузей другого порядку — вугільної, нафтової, газової, торфової, сланцевої (мал. 115).
Мал. 115. Галузевий склад паливної промисловості
Значення галузі полягає в тому, що вона забезпечує паливом передусім теплові електростанції, металургійне виробництво, котельні, які забезпечують теплом і гарячою водою населення та підприємства, засоби транспорту (автомобілі, тепловози, судна). До того ж паливні ресурси, особливо нафту і газ, використовують як сировину в хімічній промисловості.
Частка паливної промисловості в загальному обсязі промислового виробництва України у 1990 році становила 5,9 %, у 2000 р. — 10,1 %. Підвищення частки паливної промисловості було пов'язане передусім з тим, що спад виробництва в ній був нижчий, ніж в інших галузях промисловості. За підсумками 2008 року, в Україні вартість видобутих паливно-енергетичних корисних копалин становить близько 4 % усього промислового виробництва, а виробництво коксу і продуктів нафтопереробки — ще близько 8 %. ОднакУкраїна не забезпечує власні потреби у паливно-енергетичних ресурсах, а тому змушена значні обсяги нафти і газу імпортувати.
Основою паливної промисловості України є вугілля. Його видобувають у Донбасі з кінця XVIII ст. З 1890-х років почалася промислова розробка нафтових родовищ Передкарпаття. На початку XX ст. відкриті газові родовища в цьому ж районі, а в 1929 р. прокладено перший магістральний газопровід Дашава — Львів. Шахти та нафтогазові промисли України зазнали значних руйнувань у роки Першої та Другої світових воєн. У повоєнний період видобуток палива почався у Львівсько-Волинському вугільному басейні, Дніпровсько-донецькому та Причорноморському нафтогазоносних басейнах. Обсяги видобутку всіх основних видів палива помітно зростали і становили у 1975 році: вугілля — понад 216 млн т, газу — близько 69 млрд м3, а нафти — близько 13 млн т. З 1970-х років у нашій країні обсяги видобутку практично всіх видів палива знижувалися. Це передусім пов'язано з тим, що їх запаси вичерпувалися.
Вугільна промисловість. В Україні видобувають два види вугілля: кам'яне та буре. Вони мають різну теплотворну здатність. Для бурого вугілля вона настільки низька, що його перевозити невигідно. Видобувають вугілля двома способами: одкритим (кар'єрним) і закритим (шахтним). Тому основними підприємствами галузі є шахти, кар'єри, а також збагачувальні та брикетні фабрики. На збагачувальних фабриках вугілля очищують від домішок, а на брикетних вугільний порошок передусім бурого вугілля пресують у брикети.
Нафтова промисловість. Нафтову промисловість поділяють на нафтодобувну й нафтопереробну. Нафту, на відміну від вугілля, у натуральному вигляді не спалюють, її переробляють на нафтоперегінних заводах на гас, бензин, мазут, а також мастильні машинні масла, вазелін, гудрон (з якого виготовляють асфальт) тощо. Відходи нафтопереробки використовують як котельне паливо (мазут), а також як сировину для хімічної промисловості.
Видобуток нафти потребує менших затрат, ніж видобуток вугілля. Особливо це стосується фонтанного способу, який можливий тільки на нових родовищах. На старих застосовують насосний спосіб. Однак цими двома способами вдається видобути лише третину нафти, що є в родовищах. Зараз в Україні на деяких родовищах почали використовувати сайклінг-процес, який полягає у виштовхуванні нафти газом, який закачують під великим тиском. Найстаріші нафтодобувні свердловини зосереджені в Передкарпатті. Найбільшим є Долинське родовище. Основний район видобутку нафти в країні — Дніпровсько-Донецький. Нафта його родовищ високої якості й має значну кількість попутного газу, що сприяє розвитку місцевих газопроводів для газифікації міст і сіл. Найбільшим центром видобутку нафти тут, як і в країні загалом, є Анастасіївське родовище (Сумська область).
Основними завданнями нафтодобувної промисловості є модернізація процесів видобування для повнішого видобутку нафти з родовищ, у тому числі зі значних глибин (5-10 тис. м), а також розробки запасів нафти на шельфі Чорного моря.
Газова промисловість. Особливістю газової промисловості є те, що видобуток палива тісно пов'язаний з його транспортуванням, адже до родовищ потрібно підвести трубопровід. Споживають газ житлово-комунальні господарства, металургійна та хімічна промисловості, для яких він є важливою сировиною. При спалюванні газ повністю згоряє і практично не забруднює атмосферу. Оскільки влітку потреба в газі є дещо меншою, то в цей період його закачують у газосховища (це старі газові родовища, з яких викачали газ), їх на сьогодні на території України є 13. НГК забезпечує свої потреби газу українського видобутку приблизно на 28 %, а решту імпортує з Росії.