Дослідження периферичних судин Дослідження артерій
У тварин досліджують найбільші поверхнево розміщені судини, звер-таючи увагу на їх наповнення і напругу стінок, а також на артеріальний пульс. Пульсом називається коливання стінок артерій, викликане скороченням серця, вигнанням крові в артеріальну систему і зміною в ній тиску протягом систоли і діастоли. Поширення пульсової хвилі зумовлене здатністю стінок артерій до еластичного розтягування і спадання. Швидкість поширення пульсової хвилі коливається від 4 до 13 м за 1 с, тобто значно перевищує лінійну швидкість течії крові, яка навіть у великих артеріях не більша 0,5 м за 1 хв.
Основним методом дослідження артеріального пульсу є пальпація, яку виконують м'якушами пальців. При цьому досліджують найбільш доступні і великі артерії, які лежать на твердій основі. Так, у коней пульс досліджують на зовнішній щелепній артерії (а. maxillaris ехtеrnа), у судинній вирізці нижньої щелепи, рідше – на поперековій лицьовій артерії (а. transversa faciei), поверхневій скроневій (а. tempo-ralis sиреrfасіаlis) і хвостовій (а. соссуgеа), у великої рогатої худоби – на лицьовій (а. fасіаlis), поверхневій артерії гомілки (а. sарhеnа) і серединній хвостовій (а. соссуgеа mеdіа).
У дрібної рогатої худоби пульс визначають на стегновій (а. fеmо-rаlis) і плечовій (а. brachіаlis) артеріях, у свиней – на стегновій артерії, у м'ясоїдних тварин досліджують стегнову артерію на внутрішній поверхні стегна і плечову – на медіальній поверхні плечової кістки вище ліктьового суглоба. У птахів артеріальний пульс не вимірюють: у них підрахунок частоти скорочень серця проводять методом аускультації серця або пальпацією серцевого поштовху.
При дослідженні артеріального пульсу пальпацією визначають його частоту, ритм і якість. Частоту пульсу визначають за кількістю коливань артерії протягом 1 хв. Вона відповідає кількості скорочень серця і залежить від виду, віку, статі тварин, їхнього фізіологічного стану та фізичного навантаження (табл. 3).
У самців частота пульсу дещо нижча, ніж у самок. При вагітності, нервовому збудженні, підвищеній температурі частота пульсу збільшується. При різних захворюваннях вона може збільшуватися або зменшуватися. Збільшення частоти пульсу називають тахікардією, а зменшення – брадикардією.
Таблиця 3 – Частота пульсу у тварин
Види тварин |
Частота пульсу за 1 хв, ударів |
Велика рогата худоба Телята: новонароджені 10-денного віку Дорослі тварини |
120–160 80–120 50–80 |
Вівці Ягнята: новонароджені 10-денного віку 30-денного віку Дорослі |
до 180 до 160 до 140 70–80 |
Кози |
70–80 |
Коні Лошата: новонароджені 10-денного віку 30-денного віку Дорослі |
до 120 до 104 до 80 24–42 |
Свині Поросята: новонароджені 10-денного віку 30-денного віку Дорослі |
205–250 135 105 60–90 |
Собаки: новонароджені цуценята дорослі |
180–200 70–120 |
Коти: новонароджені дорослі |
230–260 110–130 |
Кролі: новонароджені дорослі |
180–300 180–200 |
Буйволи |
36–60 |
Верблюди |
30–50 |
Північні олені |
36–50 |
Песці |
90–130 |
Сріблясто-чорні лисиці |
80–140 |
Норки |
90–180 |
Птиця |
150–200 |
Тахікардія пов'язана з більш інтенсивним виробленням імпульсів у синусовому вузлі внаслідок дії на нього різних речовин, що підвищують його збудливість, при зміні тонусу вегетативного відділу нервової системи (симпатикотонія, пригнічення вагуса). Тахікардія спостерігається при гарячці, серцевій недостатності, деяких отруєннях, пороках серця, травматичному і нетравматичному перикардитах, гост-рому міокардиті, ендокардиті, міокардіодистрофії, анеміях, запаленні легень (пневмонії) і плеври (плевриті), переповненні газами рубця (тимпанії) і кишечнику (метеоризмі), гострому розширенні шлунка та інших хворобах. У тварин, які перебувають у стані спокою і мають нормальну температуру тіла, тахікардія часто є ознакою серцевої недостатності. Вона супроводжується зменшенням діастоли, що швидко призводить до декомпенсації роботи серця.
Уповільнення пульсу (брадикардія) зустрічається значно рідше і є наслідком підвищення тонусу парасимпатичної нервової системи, що спостерігається при гострому паренхіматозному гепатиті та деяких інших хворобах печінки, які перебігають із підвищенням умісту жовч-них кислот у крові (холемія), гіпотиреозі (внаслідок зниження тонусу симпатичного відділу нервової системи через зменшення синтезу тироксину та трийодтироніну), при виснаженні (унаслідок зниження обміну речовин), підвищеному внутрішньочерепному тиску (настає подразнення n. vagi), після введення ваготонічних препаратів.
За ритмом розрізняють ритмічний пульс, для якого характерним є правильне і послідовне чергування пульсових ударів однакової сили і пауз між ними, і неритмічний (аритмічний), коли проміжки між окремими пульсовими ударами або сила ударів неоднакові. Неритміч-ний пульс спостерігається при багатьох хворобах серця та інших органів. Так, при розвитку дистрофічних процесів у міокарді порушується його скорочувальна функція, що викликає чергування великих і малих пульсових хвиль. Такий пульс одержав назву альтернуючого, переміжного (див. аритмії). Інколи скорочення міокарда шлуночків настільки слабкі, що вони не здатні відкрити півмісяцеві клапани аор-ти, і кров не надходить в аорту або ж її надходить так мало, що пульсова хвиля не досягає периферичних артерій. За таких умов частота пульсових хвиль не відповідає частоті скорочень серця, і тому така патологія називається дефіцитом пульсу (р. dеfісіепs).
При визначенні якості пульсу звертають увагу на величину і форму пульсової хвилі, наповнення артерій та напруження їхніх стінок.
Величина пульсу залежить передусім від кількості крові, яка викидається лівим шлуночком під час систоли в аорту. За величиною пульсової хвилі розрізняють великий (р. таgпиs), середній і малий пульс (р. раrvиs). Дуже малий пульс, який ледве вловлюють пальпацією, називають ниткоподібним (р. filiformis). У більшості здорових тварин пульс середній. Великий пульс виявляють при збільшенні ударного об’єму крові внаслідок гіпертрофії серця, після фізичного навантаження, при хворобах, що супроводжуються посиленням серцевої діяльності, при недостатності клапанів аорти, коли лівий шлуночок викидає в аорту більше крові, ніж у здорових тварин. Малий пульс виникає при зменшенні ударного об’єму лівого шлуночка за серцевої недостатності, при крововтратах, зниженні артеріального кров'яного тиску та звуженні аортального отвору.
За наповненням артерій пульс може бути великого, середнього та малого наповнення. У більшості здорових тварин він середнього наповнення. Причому, у високопродуктивних корів наповнення артерій більше, ніж у корів із низькою молочною продуктивністю. Пульс великого наповнення, коли діаметр отвору артерії більший за товщину двох її стінок, називають повним (р. рlanus). Таким він буває при збіль-шенні кількості циркулюючої в організмі крові, гіпертрофії серця, а також при хворобах, які супроводжуються посиленням серцевої ді-яльності. Пульс малого наповнення, коли діаметр отвору артерій менший за товщину двох її стінок, називають пустим (р. vасuus, s. іпаlіs). Такий пульс виявляють при значному зменшенні в організмі кількості циркулюючої крові, великих крововтратах і хворобах, які супроводжуються ослабленням серцевої діяльності.
За напруженням артеріальна стінка може бути еластичною (серед-нього напруження), твердою і м'якою. У більшості здорових тварин вона еластична, тобто у них пульс середнього напруження. Артерія відчувається у вигляді стрічки, добре пальпується серед навколишніх тканин, легко стискується і добре розправляється під тиском крові. Тверда артеріальна стінка характеризується тим, що артерія відчувається у вигляді щільного круглого шнура. Такий пульс називають твердим (p. durus). Він зустрічається при артеріальній гіпертензії (підвищенні артеріального тиску), хронічному нефриті, артеріосклерозі, при хворобах, які супроводжуються болями (кольки, ревматичні хвороби). М'який пульс (р. mоllіs) відрізняється від твердого тим, що артерія при легкому перетискуванні зливається з навколишніми тканинами. Такий пульс буває при серцево-судинній недостатності і хворобах, що викликають зниження тонусу артеріальних судин, а також при значних крововтратах.
За формою пульсової хвилі розрізняють помірний, повільний і стрибкоподібний пульс. Повільний пульс (р. tardus) спостерігається при артеріосклерозі та звуженні аортального отвору, оскільки надходження крові при цьому з лівого шлуночка в аорту повільне. Він характеризується повільними наростанням і спаданням пульсової хвилі. Виявити його можна графічним записом (сфігмографією).
Для стрибкоподібного пульсу (р. сеlеr) характерним є різке підвищення кривої сфігмограми і швидке зниження її. Дикротичне коліно виражене слабо. Такий пульс виявляють при недостатності клапанів аорти, коли під час діастоли частина крові повертається в лівий шлуночок. При його систолі в аорту викидається крові більше, ніж у здорової тварини, тому пульсова хвиля швидко й високо підіймається. Однак уже на початку діастоли кров через нещільно закритий отвір повертається назад, і пульсова хвиля швидко спадає. Сила удару крові по клапанах аорти зменшена, коливання стінок судин також зменшене, і тому дикротична хвиля майже не виявляється.
Для одержання об'єктивнішої характеристики артеріального пульсу проводять графічний його запис (сфігмографію), а одержана крива запису називається сфігмограмою (рис. 60). Сфігмограму у великих тварин реєструють за хвостовою артерією, у дрібних – за стегновою або плечовою артеріями.
На сфігмограмі крива артеріального пульсу складається з двох колін: висхідного, крутого і без додаткових коливань (називається анакротою), і низхідного (катакрота) – більш пологого і з додатковим зубчиком, який називають дикротичним. Походження його пояснюється зворотною течією крові від закритих стулок півмісяцевого клапана аорти на початку діастоли. При патології тварин форма, величина і послідовність окремих елементів сфігмограми змінюються. Сфігмограма дає чітке уявлення про повільний, стрибко- і ниткоподібний та альтернуючий пульс, деякі блокади серця.
Рис. 60. Сфігмограма: а – анакрота; д – дикрота; к – катакрота
Дослідження вен. Вени досліджують оглядом, пальпацією та флебографічно. Насамперед визначають наповнення вен і венний пульс. Ступінь наповнення вен визначають за рельєфністю рисунка, підшкірних вен голови, шиї, кінцівок і кон'юнктиви. При захворюваннях серця, особливо перикардиті, яремна вена (v. jugularis) має вигляд товстого тяжа. На шиї можна спостерігати пульсацію яремних вен, синхронну з діяльністю серця (венний пульс).
Особливості венного пульсу досліджують за яремною веною. Розрізняють негативний (фізіологічний) і позитивний (патологічний) венний пульс. Негативний венний пульс проявляється набряканням яремних вен у момент систоли правого передсердя. Течія крові в цей час уповільнюється, оскільки кров із них не надходить у передсердя. У момент діастоли передсердя течія крові збільшується, кров із яремної вени надходить у передсердя, і тому об’єм вен зменшується. У нормі негативний венний пульс чіткіше виражений у великої рогатої худоби, особ-ливо при нахилянні голови. У коней він помітний лише біля основи шиї і також посилюється при нахилянні голови. Негативний венний пульс визначають стискуванням яремної вени в середній третині шиї. Периферич-на ділянка її при цьому наповнюється кров'ю, коливання в ній зникають, а центральна, яка спрямовується до серця, западає. У деяких тварин спостерігаються ледь помітні коливання вени в нижній частині центральної ділянки, особливо при опущеній голові.
Позитивний венний пульс проявляється наповненням і пульса- цією центральної ділянки вени, що є характерним для недостатності тристулкового клапана, миготливої аритмії, “тампонади” серця і трав-матичного ретикулоперикардиту (рис. 61). Особливо він є типовим для недостатності тристулкового клапана, коли кров через нещільно закритий правий атріовентрикулярний отвір під час систоли шлуночків повертається у праве передсердя і порожнисті вени. Позитивний венний пульс, на відміну від негативного, збігається із систолою шлуночків, через що він одержав назву позитивного, а також із серцевим поштовхом і першим тоном серця. Периферична ділянка яремної вени при позитивному венному пульсі, як і негативному, наповнюється кров'ю і, як правило, не пульсує, а центральна “пульсує”, тобто наповнюється кров’ю при кожній систолі шлуночків.
Рис.
61. Позитивний венний
пульс у корови