Основні синдроми при Ураженні органів дихання Синдром інфільтративного ущільнення легеневої тканини

Легенева інфільтрація – це патологічний стан, зумовлений проник-ненням у тканини легень і нагромадженням у них клітинних елементів та рідини, проростанням у легені сполучної (пневмосклероз) або пухлинної тканини, внаслідок чого зменшується повітряність легень. Причиною цього синдрому можуть бути лобарна або лобулярні пнев-монії різної етіології, а також туберкульоз.

При синдромі ущільнення у хворих тварин виявляють лихоманку, кашель, задишку, тахіпное, переважно черевний тип дихання, слизові або слизово-гнійні витікання з носових ходів (інколи – з домішками крові), притуплений при вогнищевій пневмонії або тупий при крупоз-ній пневмонії перкусійний звук у ділянці легень, крепітацію (на початку запалення легень або при одужанні), сухі або вологі хрипи, патологічне бронхіальне дихання. Рентгенологічно виявляють осередок затінення, тобто ущільнення, розміри і форма якого залежать від характеру і стадії захворювання.

Синдром розширення легень

Цей патологічний стан характеризується розширенням повітря-ного простору легень, розташованих каудальніше і дистальніше кінцевих бронхіол або міжчасткової сполучної тканини при проникненні в неї повітря. Синдром розширення легень найчастіше зустрічається у спортивних і робочих коней та собак мисливських і службових порід при альвеолярній емфіземі легень. Однобічне розширення легень може бути компенсаторним при ураженні іншої половини легень.

Для синдрому розширення легень характерними є такі симптоми: переважно черевний тип дихання, змішана задишка, добре помітне втягування міжреберних проміжків і черевної стінки вздовж реберної дуги, де утворюється западина (“запальний жолоб“), тимпанічний або коробковий звук при перкусії, зміщення задньої межі легень назад: у коней по лінії маклака – до 18-го ребра (іноді може виходити за останнє ребро), сідничного горба – до 16–18-го, плечового суглоба – до 13–14-го ребра, посилення другого тону на легеневій артерії.

Синдром нагромадження рідини у плевральній порожнині

Нагромадження рідини у плевральній порожнині може спостерігатися при запаленні плеври (плевриті з накопиченням ексудату), недостатності функції серця (пороки, перикардит, міокардит чи міокардіодистрофія), захворюваннях нирок (транссудат), геморагічному діа-тезі (геморагічний випіт), а також при пораненні грудної клітки. При ексудативному плевриті в коней і овець синдром має гострий перебіг, у великої рогатої худоби і свиней – хронічний. Нагромадження ексудату в плевральній порожнині називається серотораксом, транссудату – гідротораксом, крові – гемотораксом, гною – піотораксом.

Синдром проявляється змішаною задишкою, переважанням черев-ного типу дихання, ціанозом видимих слизових оболонок, тупим перкусійним звуком унизу грудної клітки, який відмежовується зверху горизонтальною лінією. Якщо положення тварини змінити, то рідкий випіт буде зміщуватися, і зона тупого перкусійного звуку також зміститься. Фізіологічні дихальні шуми з боку ураженої плеври вислуховуються слабо або зовсім відсутні, а з протилежного боку посилюються. Кашель болючий і приглушений. При торакоцентезі одержують транссудат, ексудат або кров. При однобічному скупченні рідини дихальні рухи грудної клітки є асиметричними.

Рентгенологічно в зоні скупчення рідини виявляють гомогенне затемнення з верхньою горизонтальною лінією, яка співпадає з перкусійною лінією. При зміні положення тіла зона притуплення змінює свою межу, але зберігає горизонтальне положення.

 1 мм рт. ст. = 0,133 кПа

175