- •Розділ 5 дослідження серцево-судинної системи
- •Основні методи дослідження серця і судин Загальний огляд тварини
- •Дослідження серцевого поштовху
- •Перкусія ділянки серця
- •Аускультація серця
- •Зміни тонів серця
- •Шуми серця
- •Позасерцеві шуми
- •Ендокардіальні шуми
- •Дослідження периферичних судин Дослідження артерій
- •Спеціальні методи дослідження серця та судин
- •Електрокардіографія
- •Фонокардіографія
- •Вимірювання кров'яного тиску Вимірювання артеріального кров’яного тиску (акт)
- •Вимірювання венозного кров'яного тиску
- •Рентгенодіагностика захворювань серця
- •Ультразвукове дослідження серця
- •Аритмії серця
- •Порушення функції автоматизму
- •Порушення функції збудливості
- •Порушення функції провідності (блокади серця)
- •Порушення функції скорочення серця
- •Функціональна діагностика стану серцево-судинної системи
- •Лабораторні методи діагностики хвороб серця
- •Основні синдроми серцево-судинної недостатності
- •Синдром загальної серцевої недостатності
- •Синдром судинної недостатності
- •Синдром ураження перикарда
- •Синдром ураження міокарда
- •Розділ 6 дослідження дихальної системи
- •Дослідження дихальних рухів
- •Дослідження кашлю
- •Дослідження переднього відділу дихальної системи Дослідження носа і носових пазух
- •Дослідження гортані і трахеї
- •Дослідження грудної клітки
- •Огляд і пальпація грудної клітки
- •Перкусія грудної клітки
- •Топографічна перкусія
- •Порівняльна перкусія
- •Аускультація грудної клітки
- •Основні (фізіологічні) дихальні шуми
- •Патологічні дихальні шуми
- •Додаткові методи дослідження дихальної системи
- •Методи функціональної діагностики
- •Інструментальні методи дослідження органів дихання Рентгенодіагностика захворювань органів дихання
- •Лабораторні методи діагностики хвороб органів дихання Дослідження крові
- •Дослідження плевральної рідини
- •Дослідження мокротиння
- •Основні синдроми при Ураженні органів дихання Синдром інфільтративного ущільнення легеневої тканини
- •Синдром розширення легень
- •Синдром нагромадження рідини у плевральній порожнині
Перкусія ділянки серця
Перкусію проводять для визначення перкусійних меж серця (топографічна перкусія), характеру звуку (порівняльна перкусія) та болючості в ділянці серця.
При топографічній перкусії ділянки серця визначають його верхню і задню перкусійні межі. Верхню межу виявляють перкусією за лінією, проведеною від заднього кута лопатки до ліктьового горба (у більшості тварин четвертий міжреберний проміжок), по переходу чіт-кого легеневого звуку в притуплений. У великої рогатої худоби та більшості дрібних тварин вона знаходиться на рівні лінії плечового суглоба (горизонтальної лінії, проведеної через середину плечового суглоба), у дрібної рогатої худоби – на 1–2 см, а в коней – на 2–3 см нижче цієї лінії.
Верхня перкусійна межа серця у великих тварин не співпадає з проекцією його анатомічної межі на поверхню грудної стінки, а знаходиться нижче неї.
Верхня перкусійна межа серця у тварин може зміщуватися уверх – вище лінії плечового суглоба у великої рогатої худоби. У тварин інших видів вона досягає цієї лінії. Основною причиною зміщення верхньої пер-кусійної межі є ексудативний перикардит та гідроперикард.
Задню перкусійну межу серця визначають за лінією, проведеною від ліктьового горба уверх і назад (приблизно під кутом 45° до горизонту), за переходом притупленого звуку в чіткий легеневий (рис. 48). У нормі у великої рогатої худоби вона досягає п’ятого ребра, в овець, кіз, коней, верблюдів та оленів – шостого, а в м’ясоїдних тварин – сьомого. Задня перкусійна межа співпадає з анатомічною, тому її зміщення є основним показником збільшення серця. Зміщення задньої межі серця у великої і дрібної рогатої худоби до 6-го ребра, у коней – 7-го, а в собак – до 8-го ребра виявляють при розширенні шлуночків серця (особливо лівого), накопиченні ексудату (ексудатив-ний перикардит) чи транссудату (гідроперикард) у перикардіальній сумці. Збільшення розмірів серця називається кардіомегалією.
Рис.
48. Перкусія серця:
1 – за лінією анконеусів; 2 – від
ліктьового горба до маклака; 3 – лінія
плечового суглоба
При ексудативному перикардиті в корів звук у ділянці серця не притуплений, а тупий, проте внаслідок скупчення газів при гнильному розпаді ексудату біля основи серця звук може бути тимпанічним, а потім переходити в тупий. При ателектазі лівої легені ділянка відносного серцевого притуплення зменшується, а зона тупого звуку – збіль-шується. При лівобічній альвеолярній емфіземі легень, навпаки, ділян-ка тупого звуку в коней зменшується, оскільки легені прикривають більшу площу серця. Перкусією серцевої ділянки виявляють також больову реакцію тварин, яка може спостерігатись при перикардиті та міокардиті.
