Лабораторні методи діагностики хвороб органів дихання Дослідження крові

Більшість хвороб органів дихання характеризується розвитком запального процесу в дихальних шляхах або легенях, на який організм реагує захисною реакцією – посиленням лейкоцитопоезу (лейкоцитоз). Збільшується, як правило, кількість нейтрофілів. У лейкограмі спостерігається просте (регенеративне) зміщення нейтрофільного ядра – зростає кількість паличкоядерних, зрідка з’являються юні нейтрофіли. Лейкоцитоз і нейтрофілія є типовими для мікробронхіту, лобулярних і лобарної пневмоній. Для лейкограми при гострому перебігу пневмоній характерним є також зменшення кількості еозинофілів (еозинопенія) та лімфоцитів (лімфоцитопенія).

Для діагностики і, особливо, характеристики перебігу катаральної бронхопневмонії проводять ряд біохімічних досліджень. Кисневе голодування та інтоксикація зумовлюють розвиток дистрофії гепатоцитів, що у свою чергу призводить до порушення білоксинтезувальної функції печінки. Унаслідок цього в сироватці крові хворого молодняку зменшується вміст альбумінів та збільшується кількість глобулінів. Порушення співвідношення білкових фракцій при бронхопневмонії знижує колоїдну стійкість білків сироватки крові. Враховуючи розвиток диспротеїнемії, професор І.П. Кондрахін (1998) розробив метод прогнозування перебігу бронхопневмонії за біохімічним тестом. Суть цього методу полягає в осадженні грубодис-персних білків сироватки крові розчином цинку сульфату. Чим тяжчим є перебіг захворювання, тим більший у сироватці крові вміст грубодисперсних білків і тим інтенсивніше вони випадають в осад. Біохімічний тест дозволяє робити об’єктивний висновок про стадію запального процесу в легенях, ступінь тяжкості захворювання та ефективність лікування. У клінічно здорових телят 1–3-місячного віку показник біохімічного тесту становить 1,6–1,8 мл і більше, на початковій стадії хвороби (легкий і середній ступінь тяжкості хвороби) – 1,5–1,3 мл, при тяжкому і затяжному перебігу – 1,2 мл і мен-ше. При показнику легеневого тесту 0,9–0,8 мл і менше прогноз хвороби несприятливий. Підвищення його свідчить про видужування тварини, а зниження – про неефективність лікування і поглиблення патологічного процесу.

До складу фракції альфа-глобулінів сироватки крові входять білки, які належать до групи білків "гострої фази" – гаптоглобін і церулоплазмін. Уміст їх, як і трансферину, у хворих на бронхопневмонію телят збільшується, що має пристосувальний характер. Водночас із цим знижується інгібіторний потенціал плазми крові, оскільки зменшується кількість α₁-інгібітора протеїназ та α₂- макроглобуліну, який є також інгібітором протеїназ (Козій Н.В., 2000). У крові хворих тварин підвищується вміст фібриногену, який бере участь у процесі гемокоагуляції, проявляє протизапальну активність. Причому, чим тяжчим є перебіг хвороби, тим вищий уміст фібриногену. Унаслідок цього розвивається пригнічення фібринолізу і посилюється гемоконденсація, що є одним із механізмів, який обмежує зону запалення. У цих змінах інгібіторів протеїназ і фібриногену є важливий біологічний зміст, оскільки при переважанні фібринолізу та елімінації фібрину запальний інфільтрат поширюється.

Функцію зовнішнього дихання характеризує газовий склад артеріальної крові. Для визначення його в артеріальній крові досліджують уміст кисню і вуглекислоти та парціальний тиск цих газів. Насиченість гемоглобіну артеріальної крові киснем у здорових тварин становить 96–99 %, парціальний тиск кисню – 80–90 мм рт. ст., уміст кисню – 18–20 об%, вуглекислоти – 40–43 об%. Насиченість венозної крові гемоглобіном при парціальному тиску кисню 40 мм рт. ст. становить 70–72 об%. При емфіземі легень та пневмонії насичення крові киснем знижується до 70–80 % (гіпоксемія). Стан артеріальної гіпоксемії супроводжується збільшенням вмісту вуглекислоти, тобто гіперкапнією.

В останні роки при діагностиці патології окремих органів визначають активність клітинних ферментів (розділ 1). Проте легені не містять специфічних ферментів чи ізоферментів, за активністю яких можна було б діагностувати патологію в них. У легенях міститься однакова кількість усіх ізоферментів лактатдегідрогенази, загальна активність якої при пневмоніях зростає.

Окремі інфекційні хвороби вірусної етіології перебігають з ураженням верхніх дихальних шляхів (парагрип, інфекційний ринотра-хеїт, респіраторно-синтиціальна інфекція) або легень (аденовірусна бронхопневмонія). Діагноз на них підтверджується серологічним дослідженням – постановкою реакції нейтралізації: у сироватці крові визначають титр специфічних антитіл (на початку хвороби та через 20–26 днів після одужання). Збільшення титру антитіл у 4 і більше разів підтверджує діагноз.