Топографічна перкусія

Ділянку грудної клітки, на якій виявляють чіткий легеневий звук, називають полем перкусії легень. Особливості будови грудної клітки сільськогосподарських тварин, а саме: масивний розвиток плечолопаткового пояса, який товстим шаром вкриває середню ділянку грудної клітки (до четвертого ребра), значно зменшує поле перкусії легень, роблячи недоступною ділянку, що розміщена під шаром м’язів плеча і лопатки. Таким чином, зона поширення чіткого легеневого звуку не відповідає топографічним межам легень (у коня поле перкусії зменшене на 1/3 усієї поверхні легень). Грудне поле перкусії розміщується за лопаткою і має форму трикутника. Передня перкусійна межа його проходить по лінії анконеусів, тобто лінії, проведеній від заднього кута лопатки до ліктьового горба, верхня межа паралельна остистим відросткам грудних хребців на відстані від них у великих тварин на ширину долоні, а в дрібних – на 2–3 см. Ці межі практично не змінюються. Діагностичне значення має лише визначення задньої перкусійної межі легень.

У великої рогатої худоби, крім грудного поля перкусії, виявляють передлопаткове, яке розміщене над плечовим суглобом і йде уверх майже до середини лопатки. У добре вгодованих тварин ширина його становить 3–4 см, а в помірно вгодованих – 6–8. Відведення грудної кінцівки назад збільшує розміри передлопаткового поля перкусії.

У дрібної рогатої худоби також є передлопаткове поле перкусії, але воно зливається з грудним, хоча перкусійний звук у ділянці плечолопаткового пояса значно тихіший і слабший, ніж у передлопатковій та грудній частинах перкусійного поля легень.

Задню межу легень у коней і собак визначають за трьома горизон-тальними лініями – маклака, сідничного горба і плечового суглоба, а у великої і дрібної рогатої худоби – за двома лініями (маклака і плечового суглоба), оскільки у них лінії маклака і сідничного горба практично збігаються. Перкусію здійснюють по відповідних горизонтальних лініях послідовно по міжреберних проміжках, починаючи від лінії анконеусів. Межі легень визначають за переходом чіткого легеневого звуку в тупий або тимпанічний.

У великої і дрібної рогатої худоби задню перкусійну межу лівої половини легень визначають за лінією маклака в 11-му міжреберному проміжку, за лінією плечового суглоба – у 8-му, а правої легені по лінії маклака – у 10-му міжреберному проміжку (рис. 87).

У коней задня межа легень перетинає лінію маклака на 16-му, сід-ничного горба – 14-му, лінію плечового суглоба – 10-му міжреберних проміжках (рис. 88); у собак – відповідно по 11-, 9- і 8-му міжреберних проміжках. У свиней, на відміну від собак, задня межа легень по лінії плечового суглоба проходить по 7-му міжреберному проміжку, а по решті ліній – збігається.

Рис. 87. Перкусійні межі легень у великої рогатої худоби

Рис. 88. Перкусійні межі легень у коня в нормі (жирна лінія) і при емфіземі (пунктир): Н – лінія маклака; S – лінія сідничного горба; В – лінія плечового суглоба

Зміни перкусійних меж легень. Залежно від характеру патології, збільшення чи зменшення перкусійних меж легень буває одно- або двобічним. Збільшення меж легень проявляється в основному зміщенням задньої межі в каудальному напрямі. При альвеолярній емфіземі розтягнуті повітрям легені заповнюють додатковий простір між грудною стінкою і діафрагмою, яка зміщується назад до черевної порожнини. зміщення задньої межі легень назад (на 5–7 см) особливо виражене при гострій альвеолярній емфіземі легень, а в деяких випад-ках вона може проходити навіть по реберній дузі. Менш виражене збільшення задньої межі легень при хронічній альвеолярній емфіземі. Крім того, при емфіземі верхівка легень вклинюється між серцем і грудною стінкою, що призводить до зменшення або й повного зникнення зони тупого звуку в ділянці серця.

Зміщення задньої межі однієї половини легень виявляють значно рідше. Воно, як правило, зумовлене однобічною вікарною альвеолярною емфіземою. Цей симптом спостерігають при однобічній пневмонії, обтураційному (від закриття бронха) або компресійному (виникає внаслідок однобічного ексудативного плевриту) ателектазах. Зменшення дихальної активності ураженої половини легень викликає компенсаторне посилення функцій іншої, непошкодженої, об'єм якої збільшується, а її перкусійні межі зміщуються назад.

Зміщення вперед задньої межі легень може бути однобічним, що виявляють при хворобах печінки, які перебігають із збільшенням її розмірів (гіпертрофічний цироз, абсцеси), і двобічним – унаслідок зміщення діафрагми в грудну порожнину при підвищенні внутрішньочеревного тиску (тимпанія рубця, гостре розширення шлунка, метеоризм кишечнику).

Зменшення грудного поля перкусії легень спостерігається також при збільшенні об’єму серця, зумовленому ексудативним перикардитом або водянкою серцевої сорочки. При цих хворобах нижня перкусійна межа лівої половини легень зміщується на 2–3 см уверх.