Основні методи дослідження серця і судин Загальний огляд тварини

При хворобах серця огляд дозволяє виявити ряд симптомів, які є показниками серцево-судинної недостатності. Травматичний перикар-дит у великої рогатої худоби супроводжується пригніченням, вимушеною позою, тварини часто стоять із витягнутою шиєю й опущеною головою або широко розставленими грудними кінцівками, намагаються поставити їх вище, неохоче спускаються з гори. Вони уникають різких рухів і поворотів. При ляганні, вставанні та дефекації вони стогнуть, лягають обережно, а при вставанні намагаються піднятися передусім на грудні кінцівки. У міжщелеповому просторі та ділянці підгруддя, на животі, дистальних ділянках тазових кінцівок з’яв-ляються набряки підшкірної клітковини – холодні, безболісні, розлиті, тістоподібної консистенції. При натисканні їх пальцем утворюється ямка, яка повільно вирівнюється. При міокардіодистрофії набряки розвиваються повільно, під час відпочинку вночі, і зникають або змен-шуються при активному моціоні, виконанні роботи, застосуванні серцевих або сечогінних засобів. У хворих тварин виявляють ціаноз шкіри, особливо ушей, кінчика хвоста та нижньої ділянки живота. У них знижується м’язовий тонус, тому навіть незначне фізичне навантаження стомлює тварину. Внаслідок порушення периферичного кровообігу виникає рефлекторна необхідність у рухах (для поліпшення просування тканинної рідини), тому тварини часто переступають кінцівками. У тяжких випадках серцевої недостатності розвивається набряк периферичних вен, що часто спостерігається при травматичному перикардиті. Яремна вена при цьому переповнена і напружена.

Дослідження серцевого поштовху

Серцевий поштовх – це коливання грудної стінки при кожній систолі серця, під час якого серце зміщується і доторкується до грудної стінки в більшості домашніх тварин боковою поверхнею лівого шлуночка (боковий поштовх), а в собак та хутрових звірів – його верхівкою. У цей момент спостерігається незначне випинання грудної стінки.

Серцевий поштовх досліджують оглядом і пальпацією серцевої ділянки, визначаючи його місце, силу і поширеність. У дорослої великої рогатої худоби його виявляють зліва в четвертому міжреберному проміжку (на 6 см нижче лінії плечового суглоба), у коней – зліва в п’ятому міжреберному проміжку (на 8 см нижче цієї ж лінії), у собак, котів і хутрових звірів – зліва у п'ятому, а справа – у четвертому міжреберних проміжках. У дрібних тварин на легенях відсутня серцева вирізка, тому серцевий поштовх у них дещо дифузний і не має чіткої локалізації. У птахів його виявляють пальпацією бокових частин грудної кістки зліва і справа.

Серцевий поштовх повинен бути помірний за силою. Посилення його виявляють у тварин незадовільної вгодованості, при збудженні, після фізичного навантаження, при гіпертрофії та дилатації серця, інтоксикації, гарячці, на початковій стадії міокардиту. При гострому міокардиті виявляють найвищий ступінь посилення – стукаючий серцевий поштовх.

Послаблення серцевого поштовху спостерігається у тварин із вгодованістю вищою за середню та при ожирінні, гіподинамії, зниженні тонусу міокарда і послабленні його скоротливої функції (міокардіодистрофія, міокардіофіброз), при ексудативному перикардиті, плевриті, альвеолярній емфіземі легень, гідроперикарді (водянці серцевої сумки) та гідротораксі (водянці плевральної порожнини).

Як правило, серцевий поштовх відчувається на невеликій площі: у великої рогатої худоби вона становить 5–7 см², коней – 4–5, дрібної рогатої худоби – 2–4, свиней – 2–4 см². Такий серцевий поштовх називають локальним. При деяких хворобах (ексудативному перикардиті, плевриті, гідроперикарді, гідротораксі, гіпертрофії та, особливо, розширенні серця) він стає дифузним (поширеним).