- •Розділ 5 дослідження серцево-судинної системи
- •Основні методи дослідження серця і судин Загальний огляд тварини
- •Дослідження серцевого поштовху
- •Перкусія ділянки серця
- •Аускультація серця
- •Зміни тонів серця
- •Шуми серця
- •Позасерцеві шуми
- •Ендокардіальні шуми
- •Дослідження периферичних судин Дослідження артерій
- •Спеціальні методи дослідження серця та судин
- •Електрокардіографія
- •Фонокардіографія
- •Вимірювання кров'яного тиску Вимірювання артеріального кров’яного тиску (акт)
- •Вимірювання венозного кров'яного тиску
- •Рентгенодіагностика захворювань серця
- •Ультразвукове дослідження серця
- •Аритмії серця
- •Порушення функції автоматизму
- •Порушення функції збудливості
- •Порушення функції провідності (блокади серця)
- •Порушення функції скорочення серця
- •Функціональна діагностика стану серцево-судинної системи
- •Лабораторні методи діагностики хвороб серця
- •Основні синдроми серцево-судинної недостатності
- •Синдром загальної серцевої недостатності
- •Синдром судинної недостатності
- •Синдром ураження перикарда
- •Синдром ураження міокарда
- •Розділ 6 дослідження дихальної системи
- •Дослідження дихальних рухів
- •Дослідження кашлю
- •Дослідження переднього відділу дихальної системи Дослідження носа і носових пазух
- •Дослідження гортані і трахеї
- •Дослідження грудної клітки
- •Огляд і пальпація грудної клітки
- •Перкусія грудної клітки
- •Топографічна перкусія
- •Порівняльна перкусія
- •Аускультація грудної клітки
- •Основні (фізіологічні) дихальні шуми
- •Патологічні дихальні шуми
- •Додаткові методи дослідження дихальної системи
- •Методи функціональної діагностики
- •Інструментальні методи дослідження органів дихання Рентгенодіагностика захворювань органів дихання
- •Лабораторні методи діагностики хвороб органів дихання Дослідження крові
- •Дослідження плевральної рідини
- •Дослідження мокротиння
- •Основні синдроми при Ураженні органів дихання Синдром інфільтративного ущільнення легеневої тканини
- •Синдром розширення легень
- •Синдром нагромадження рідини у плевральній порожнині
Порушення функції провідності (блокади серця)
Аритмії цього виду зустрічаються у випадках, коли порушена передача імпульсу збудження від синусового вузла до кінцевих розгалужень провідної системи. Передача імпульсу може порушуватися в будь-якій частині міокарда передсердь і провідної системи серця. Залежно від місця порушення функції провідності, розрізняють такі блокади: внутрішньоперед- сердну, атріовентрикулярну і внутрішньошлуночкову. Блокада є повною, якщо імпульс не проводиться в окремих місцях провідної системи серця, і частковою (неповною), коли його проходження лише сповільнюється.
Внутрішньопередсердну блокаду реєструють електрокардіографією. Внаслідок розширення і гіпертрофії передсердь проведення імпульсу від синусового вузла по передсердях сповільнюється. При цій блокаді виявлено розширення, деформацію (двогорбий) і зміни вольтажу зубця Р. Вона буває лише частковою.
Типовою ознакою атріовентрикулярної (передсердно-шлуноч-кової) блокади є періодична поява пауз у серцевій діяльності з випаданням шлуночкового комплексу QRSТ (рис. 81). Основною причиною її є виникнення вогнища парабіозу в ділянці атріовентрикулярного вузла або пучка Гіса. Залежно від стадії розвитку вогнища парабіозу, виникає часткова, яка буває нестійкою і стійкою, і повна атріовентрикулярна блокада. Часткова атріовентрикулярна блокада характеризується сповільненим проходженням імпульсу (перший ступінь) або періодичним непроходженням його (другий ступінь) через атріовентрикулярний вузол і випаданням скорочень шлуночків (рис. 81, 82). Регулятором серцевого ритму при цьому залишається синусовий вузол. Аускультацією серця під час пауз виявляють слабі тони скорочення передсердь. Після проганяння тварини або підшкірного введення 1 %-ного розчину атропіну сульфату нестійка часткова атріовентрикулярна блокада (перший ступінь) зникає, оскільки зумовлена вона гальмівним впливом вагуса на вузол Ашоффа-Тавари або пучок Гіса. Стійка часткова передсердно-шлуночкова блокада (другий ступінь) зумовлена структурними змінами в пучку Гіса, тому проганяння тварини або введення їй атропіну сульфату не усуває її.
Рис.
81. Атріовентрикулярна
блокада II ступеня
Рис.
82. Атріовентрикулярна
блокада II стадії
Повна атріовентрикулярна блокада (третій ступінь) розвивається при переродженні пучка Гіса і характеризується повним припиненням передачі збудження від передсердь до шлуночків. Синусовий вузол залишається регулятором ритму лише для передсердь. Збудження і скорочення передсердь проходять у звичайному режимі з оптимальною частотою. У шлуночках виникають гетеротопні вогнища збудження нижче місця блокади, і тому вони скорочуються незалежно від передсердь у своєму власному ритмі. Оскільки здатність до автоматизму у провідній системі шлуночків нижча, тому частота скорочень їх значно менша (у людей – 20–40). Проганяння тварини або введення їй атропіну сульфату збільшують частоту скорочень передсердь. Для повної атріовентрикулярної блокади характерні синдром Морганьї-Адамса-Стокса у вигляді тривалих пауз у серцевій діяльності і непритомності внаслідок цього (при ішемії головного мозку), а також «гарматні» тони, які з'являються при одночасному скороченні передсердь і шлуночків.
Внутрішньошлуночкова блокада. Розрізняють блокади правої і лівої ніжок пучка Гіса. При блокаді лівої ніжки збудження на лівий шлуночок буде поширюватися з правого шлуночка через верхівку серця, тобто в поперечному напрямі, і – навпаки. Реєструють цю блокаду лише електрокардіографією. Електрокардіограма характеризується розширенням, деформацією і зазубренням комплексу QRS (рис. 83). При блокаді ніжок пучка Гіса необхідно враховувати зміни напряму електричної осі серця. При повній блокаді правої ніжки пучка Гіса ЕКГ нагадує правограму, а при блокаді лівої ніжки – лівограму. Блокада волокон Пуркіньє завжди супроводжується дуже низьким вольтажем зубців комплексу QRS. При аускультації виявляють окремо часті й тихі передсердні та досить сильні і рідкі шлуночкові тони, розщеплення і роздвоєння їх. У коней частота пульсу може знижуватися до 20–22 ударів за 1 хв.
Рис. 83. Блокада правої ніжки пучка Гіса
