Протитуберкульозні препарати.

Це хіміотерапевтичні синтетичні засоби та антибіотики, що гальмують ріст та розмноження мікобактерій туберкульозу. Деякі препарати діють бактерицидно.

Туберкульоз – інфекційне захворювання, що характеризується утворенням в уражених тканинах вогнищ специфічного запалення і вираженою загальною реакцією організму.

Відповідно до класифікації Міжнародного протитуберкульозного союзу всі протитуберкульозні препарати поділяються на 3 групи:

Група А (І) – найбільш ефективні препарати (ізоніазид, рифампіцин).

Група В (ІІ) – препарати проміжної ефективності (стрептоміцин, етамбутол,

піразинамід, протіонамід, циклосерин, віоміцин, офлоксацин).

Група С (ІІІ) – найменш ефективні препарати (ПАСК, тіоацетазон).

В останній час протитуберкульозні препарати стали ділити на:

1. Життєво-важливі препарати (І ряду) – застосовуються для лікування вперше виявлених хворих (ізоніазид, рифампіцин, піразинамід, етамбутол, стрептоміцин). Ці препарати високоефективні, але до них швидко розвивається стійкість мікобактерій туберкульозу.

2. Резервні препарати (ІІ ряду) – використовуються хворими, у яких попередня хіміотерапія була неефективною у зв’язку із стійкістю мікобактерій або при поганій переносимості препаратів першої групи (канаміцин, етіонамід, протіонамід, офлоксацин, ципрофлоксацин, флориміцин тощо).

Принцип призначення препаратів:

1. Основним принципом сучасного лікування туберкульозу є комбінована хіміо-терапія різними препаратами - одночасно 4 – 5 препаратів.

2. Сучасна фармакотерапія туберкульозу передбачає використання специфічних протитуберкульозних препаратів і лікарських засобів різних фармакологічних груп (імуностимуляторів, гормональних, відхаркувальних препаратів тощо).

3. Для забезпечення високої концентрації препарату в крові і вогнищах ураження у більшості препаратів добова доза вводиться за один прийом.

4. Для досягнення стійкого ефекту лікування протитуберкульозні засоби призначають протягом тривалого часу (не менше як рік!).

5. При комплексній терапії необхідно враховувати побічні ефекти препаратів, щоб не викликати взаємопосилення їх токсичної дії на організм.

ПРЕПАРАТИ.

1. Життєво-важливі препарати (І ряду)

а) антибіотики

Рифампіцин (Rifampicinum) (Бенеміцин, тубоцин, рифамор, римактан)

Форма випуску: капсули 0,15 – 0,3 – 0,45 г; пориста маса в ампулах по 0,15 г. Механізм дії: напівсинтетичний антибіотик широкого спектру дії, ефективний відносно мікобактерій туберкульозу і лепри, стафіло-, менінго- і гонококів, менш активний відносно інших грамнегативних бактерій; добре всмоктується з травного каналу, дія триває 8 -12 годин, добре проникає в органи та ділянки туберкульозного ураження; ефективний відносно резистентних до інших препаратів форм мікобактерій, але стійкість МКО до препарату розвивається швидко. Призначають всередину одноразово 0,45 г натще за 30 хвилин до їди, внутрішньовенно вводять лише при гостро прогресуючих і обширних формах деструктивного туберкульозу легень, тяжких гнійно-септичних процесах.

Застосування: в комплексній терапії для лікування хворих на активний туберкульоз легень й інших органів з хронічними деструктивними формами, а також вперше виявленого туберкульозу; призначають при різних формах лепри, бронхіті, пневмонії, остеомієліті, гонореї, інфекціях сечо- і жовчовивідних шляхів.

Побічні ефекти: диспепсичні розлади, порушення функцій печінки, підшлункової залози, алергічні реакції, лейкопенія, фарбування сечі, мокротиння, слізної рідини в червоно-коричневий колір.

Протипоказання: немовлятам, вагітним, захворювання печінки і нирок, підвищена чутливість до препарату.

Стрептоміцину сульфат – дивись антибіотики – аміноглікозиди.

б) синтетичні сполуки.

Ізоніазид (Isoniazidum)

Форма випуску: порошок, таблетки 0,1- 0,2 – 0,3 г; ампули 5 мл 10% розчину.

Механізм дії: один з найефективніших протитуберкульозних препаратів, виявляє високу специфічну бактеріостатичну дію на мікобактерії туберкульозу, впливає переважно на мікобактерії, що знаходяться у стані активного розмноження, найбільш ефективний відносно свіжих, гостро перебігаючих процесів, на інші патогенні МКО не діє; добре всмоктуються з травного каналу, ефект через 1–2 години, триває протягом доби; рівномірно розподіляється по всіх органах і тканинах, легко проникає в каверни, туберкульоми, вогнища. Призначають всередину однократно зранку 0,3–0,6 г після їди; внутрішньовенно, внутрішньом’язово вводять при активних формах туберкульозу легенів, також вводять 10% розчин інгаляційно, ендотрахеальну, для промивання порожнин.

Застосування: в комбінації для лікування будь якої форми і локалізації активного туберкульозу у дорослих та дітей.

Побічні ефекти: головний біль, запаморочення, оніміння кінцівок, нудота, блювання, втрата апетиту, висипи на шкірі, дерматит, з боку ЦНС – ейфорія, порушення сну, пам’яті, рідко психоз, периферичні неврити, лікарський гепатит; для профілактики ускладнень вітаміни В₁, В₆.

Протипоказання: епілепсія, схильність до судом, наявність в анамнезі поліомієліту, захворювань печінки і нирок, виражений атеросклероз.

Етамбутол (Ethambutolum)

Форма випуску: таблетки 0,1 – 0,2 – 0,4 – 0,8 г; капсули 0,25 г.

Механізм дії: виражена туберкулостатична дія, на інші патогенні МКО не діє, пригнічує розмноження мікобактерій, стійких до стрептоміцину, ізоніазиду, канаміцину тощо. Призначають всередину однократно після сніданку 1,4 – 1,8 г.

Застосування: в комбінації при різних формах туберкульозу.

Побічні ефекти: алергічні висипи, посилення кашлю, порушення зору, нудота, блювання, пронос, запаморочення, депресія.

Піразинамід (Pirazinamidum)

Форма випуску: таблетки 0,25 – 0,5 г.

Механізм дії: по туберкулостатичній активності відноситься до препаратів проміжної ефективності, діє на резистентні штами мікобактерій, добре проникає у вогнища туберкульозного ураження. Призначають після їди по 1 г 2 рази на день.

Застосування: в комбінації хворим на вперше діагностований туберкульоз.

Побічні ефекти: алергічні реакції, диспепсичні явища, головний біль, деколи збудливість, неспокій, гепатотоксична дія при тривалому застосуванні.

Протипоказання: порушення функцій печінки, подагра.

2. Резервні препарати (ІІ ряду)

а) антибіотики

Канаміцину сульфат (Kanamycini sulfas)

Форма випуску: флакони з порошком 0,5 – 1г, ампули 5 – 10 мл 5% розчину.

Механізм дії: аміноглікозид, широкий спектр дії, бактерицидна дія на більшість грампозитивних і грамнегативних МКО, включаючи мікобактерії туберкульозу, діє на штами стійкі до інших протитуберкульозних препаратів; діє швидко, ефект 8 – 12 годин, виводиться нирками. Призначають внутрішньом’язово 1 г 1 раз на добу при туберкульозі 6 днів на тиждень, на 7-й день - перерва, при інфекціях нетуберкульозної природи по 0,5 г кожні 8 – 12 годин; внутрішньовенно крапельно 5% розчин, інгаляційно, вводять в порожнини 0,25 % розчин.

Застосування: в комбінації для лікування туберкульозу легенів і других органів при стійкості до інших протитуберкульозних препаратів І й ІІ ряду; призначають при тяжких гнійно-септичних захворюваннях, інфекціях дихальних, сечовивідних шляхів, опіках.

Побічні ефекти: ото-нефротоксичність, алергічні реакції, курареподібна дія.

Протипоказання: запалення слухового нерву, порушення функцій нирок, печінки, разом з ото- і нефротоксичними антибіотиками.

Флориміцину сульфат (Віоміцин) (Florimycini sulfas)

Форма випуску: флакони з порошком 0,5 – 1г.

Механізм дії: резервний протитуберкульозний препарат, специфічна бактеріостатична дія на мікобактерії туберкульозу, активний відносно грампозитивних і грамнегативних бактерій. Призначають внутрішньом’язово 1 г 1 раз на добу при туберкульозі 6 днів на тиждень, на 7-й день – перерва.

Застосування: в комбінації з препаратами І й ІІ ряду при різних формах туберкульозу, при яких препарати, що раніше застосовувались, перестали давати лікувальний ефект, при непереносимості інших протитуберкульозних засобів.

Побічні ефекти: ототоксичність, головний біль, алергічні дерматити.

Протипоказання: ураження VIII пари черепно-мозкових нервів, порушення функцій нирок, разом з ото токсичними антибіотиками.

Циклосерин (Cycloserinum)

Форма випуску: таблетки, капсули 0,25 г.

Механізм дії: резервний протитуберкульозний препарат, широкий спектр протимікробної дії відносно грампозитивної і грамнегативної флори, затримує ріст мікобактерій туберкульозу, менш активний за стрептоміцин, ізоніазид, фтивазид, але діє на штами мікобактерій стійких до них, добре всмоктується, ефект 4–8 годин. Призначають по 0,25 г 3 рази на день безпосередньо перед їдою.

Застосування: в комбінації з препаратами І й ІІ ряду при хронічних формах туберкульозу, при яких препарати, що раніше застосовувались, перестали давати лікувальний ефект, для попередження утворення стійких форм мікобактерій туберкульозу.

Побічні ефекти: головний біль, запаморочення, безсоння, неспокій, неврити, марення, депресія.

Протипоказання: органічні захворювання ЦНС, епілепсія, порушення психіки.

б) синтетичні сполуки.

Етіонамід (Ethionamidum)

Протіонамід (Prothionamidum)

Форма випуску: таблетки в оболонці (драже) 0,25 г.

Механізм дії: специфічна туберкулостатична дія, за протимікробними власти-востями близькі до ізоніазиду, менш активні, але діють на штами мікобактерій, стійкі до останнього. Призначають всередину після їди по 0,25 г 3 - 4 рази на день.

Застосування: в комбінації з препаратами І й ІІ ряду при різних формах туберкульозу, при яких препарати, що раніше застосовувались, перестали давати лікувальний ефект, при непереносимості інших протитуберкульозних засобів.

Побічні ефекти: диспепсичні розлади, шкірні висипи, слабкість, безсоння.