Гангліоблокуючі препарати.

Переважно впли­вають на Н-холінорецептори, які розміщені у вегетативних ганглі­ях. Види дії:

1. Розширення пери­феричних судин і зниження артеріального тиску (блокада симпатичних гангліїв).

2. Зменшення тонусу гладенької мускулатури внутрішніх органів - бронхів, шлунково-кишкового тракту, сечовивідних та жовчовивідних шляхів (блокада парасим­патичних гангліїв).

3. Зни­ження секреції залоз: бронхіальних, шлункових, слинних тощо.

ПРЕПАРАТИ.

Бензогексоній (Benzohexonium)

Форма випуску: таблетки 0,1 і 0,25 г, ампули 1 мл 2,5 % розчину. Переважно при­значають під шкіру, внутрішньом'язово або внутрішньовенно крапельно; всередину по 1 таблетці 3 – 6 раз на добу до їди. Тривалість дії препарату коливається від 3 до 6 годин.

Пентамін (Pentaminum)

Форма випуску: ампули 1 і 2 мл 5 % розчину. Вводять внутрішньом'язово, внутрішньовенно крапель­но або повільн. Тривалість дії становить 2-4 години.

Механізм дії: виявляють спазмолітичну, бронхолітичну, судинорозширювальну дію, знижують артеріальний тиск.

Застосування: комплексна терапія гіпертензивної кризи, набряку мозку, набряку легень; ендартеріїт (спазм периферичних судин), при загостреннях виразкової хвороби шлунка і дванадцятипалої кишки, при печінко­вій, нирковій, кишковій кольках, бронхоспазмі, внутрішньовенне крапельне введення препаратів проводять для керованої гіпотонії - зниження артеріального тиску і зменшення кровотечі при операціях на серці, легенях, щитовидній залозі. В анестезіології та хірургії препарати цієї групи застосовують для попередження вегетативних рефлексів, які пов'язані з опера­тивним втручанням. Введення гангліоблокаторів перед наркозом дозволяє зменшити необхідну дозу наркозної речовини. Іноді їх використовують у комплексній терапії шокових станів для норма­лізації мікроциркуляції в тканинах.

Побічні ефекти: сухість слизових, порушення акомодації, загальна слабість, запаморочення, тахікар­дія, атонія сечового мі­хура, кишечника. Найбільш небезпечним ускладненням є ортостатичний колапс. Він проявляється різким падінням артеріального тиску і втратою свідомості хворого при зміні положення тіла з горизонтального на вертикальне. При цьому необхідно підняти ноги хворого догори, а голову опустити донизу. Якщо він не опритомніє, ввести мезатон, кордіамін, кофеїн. Для профілактики ортостатичного колапсу протягом 2-2,5 годин після ін'єкції гангліоблокаторів хворий повинен лежати.

Гігроній (Hygronium)

Форма випуску: ампули і флакони, що містять 0,1 г препарату.

Механізм дії: короткочасна гангліоблокуюча дія. Призначають внутрішньовенно крапельно 0,1% розчин на ізотонічному розчині.

Застосування: в анестезіології для керованої гіпотонії, гіпертонічна криза.

Міорелаксанти або курареподібні препарати.

Блокують Н-холінорецептори нервово-м’язових гангліїв і викликають роз­слаблення посмугованих м'язів, що відбувається у певній послідо­вності. Спочатку виключаються дрібні м'язи пальців рук, ніг, вух, очей, потім-м'язи кінцівок, голови, шиї, тулуба; в останню чергу-міжреберні м'язи, діафрагма, що супроводжується зупинкою ди­хання. Свідомість при цьому не порушується. Відновлення тонусу м'язів відбувається у зворотному порядку. При введенні невеликих доз міорелаксантів зберігається само­стійне дихання. Разом із тим, в усіх випадках їх застосування не­обхідно мати напоготові апарат штучного дихання.

NB! Амбулаторним хворим рецепти на міорелаксанти не виписують!

Тубокурарин хлорид (Tubocurarini chloridum)

Форма випуску: ампули 1,5 мл 1 % розчину.

Механізм дії: міорелаксантну дія; починається через 1-1,5 хв. після введення, три­ває 25-40 хв. Вводиться внутрішньовенно. Введення препарату допускається лише після переведення хворого на штучне дихання. Список А.

Застосування: в анестезіології для тривалого розслаблення посмугованих м'язів під час оперативних втручань; для розслаблення м'язів при співставленні кісткових уламків при переломах, при вправленні складних вивихів; для попередження травматичних ускладнень при судомній терапії шизофренії.

Побічні ефекти: для попередження зупинки дихання, викликаної передозуван­ням тубокурарину хлориду, або ж у випадку, коли треба припинити дію препарату, хворим вводять прозерин; іноді препарат провокує розвиток бронхоспазму, який усувається атропіном.

Протипоказання: міастенія.

Дитилін (Dithylinum)

Форма випуску: ампули 5 і 10 мл 2 % розчину.

Механізм дії: швидкий і короткочасний міорелаксантний ефект, розвивається через 40-60 с. Повне від­новлення м'язового тонусу настає через 5-10 хв. Вводиться внутрішньовенно. Введення препарату допускається лише після переведення хворого на штучне дихання. Список А.

Застосування: для короткочасного розслаблення посмугованих м'язів, пе­ред інтубацією трахеї, бронхо- і езофагос­копією, цистоскопією, для репозиції кісткових уламків, вправлення ви­вихів, усунення судом при правці.

Побічні ефекти: іноді може розвиватися тривале ап­ное (впродовж декількох годин). У такому випадку на фоні штучного дихання з інгаляцією кисню хворому переливають свіжу кров, в якій місти­ться даний фермент.

Також в якості міорелаксантів використовують – диплацин, ардуан, норкурон, атракурій, теркуроній, квалідил, діоксоній тощо.

Центральні холіноблокатори.

Циклодол (Паркопан) (Cyclodolum)

Форма випуску: таблетки 0,001 – 0,002 – 0,005 г.

Механізм дії: блокує холінорецептори ЦНС, периферичні М-холіно-рецептори, зменшує тремор, слинотечу, пітливість. Призначають всередину по 1-2 таблетки на день в 1 – 3 прийоми під час або після їди.

Застосування: хвороба Паркінсону, паркінсонізм, спастичні паралічі.

Побічні ефекти: сухість в роті, запаморочення, тахікардія, порушення акомодації, збудження, галюцинації.