Особливості дії ліків при повторному введенні

Звикання(толерантність) - це послаблення фармакологічної дії ліків при повторному введенні. Для досягнення лікувального ефекту потрібно збільшувати дозу.

Тахіфілаксія – звикання, що ви­никаюче дуже швидко, інколи відразу після введення препарату або при частому призначенні препарату. Фармакологічні ефекти, що зникають, не вдається поновити введенням підвищених доз препарату.

Лікарська залежність - нездоланне бажання до повторного прийому речовин (насамперед наркотичного типу дії), особливо тих, що викликають ейфорію – стан повного фізичного і психічного благополуччя.

Психічна і фізична залежність – стан, при якому організм вже не може існувати без даної речовини, супроводжується порушенням психічних функцій та функцій внутрішніх органів і систем організму.

Абстиненція - стан, що виникає при відміні наркотичного препарату і супроводжується різними тяжкими психічними і соматичними порушеннями, які можуть привести до смерті.

Синдром відміни – комплекс змін, що можуть розвиватися після раптової відміни препаратів, які до того призначали хворому тривалий час. Одним із заходів попередження є поступове зниження дози перед відміною препарату.

Кумуляція (накопичення) - посилення дії лікарських речовин при повторному введенні. Виникає якщо речовини повільно виводяться з організму або погано інактивуються. Може спричинити побічні ефекти або отруєння.

Сенсибілізація - підвищена чутливість організму до повторного введення лікарських речовин, викликає алергію.

Комбінована дія лікарських речовин.

Синергізм – варіант реакції організму на поєднане застосування ліків, при якому ефект перевищує дію кожного компонента.

Антагонізм – варіант взаємодії ліків, при якому спостерігається зменшення або навіть зникнення фармакологічного ефекту.

Синергоантагонізм – явище, коли при поєднаному застосуванні ліків одні фармакологічні ефекти зникають, а інші посилюються.

Види побічної та токсичної дії лікарських речовин

Побічні ефекти неалергічної природи — це ефекти, що виникають при застосуванні ліків в терапевтичних дозах і відносяться до спектру їх фармакологічної дії. Вони специфічні для кожної речовини.

Побічні ефекти алергічної природи — своєрідна неспецифічна реакція на введення ліків, що виникає незалежно від дози введеного препарату, схожа для різних речовин, її прояви зустрічаються дуже часто і не усуваються специфічними антагоністами.

Алергія — це стан підвищеної чутливості організму до лікарських речовин.

Види алергії:

а) Легка — свербіж, кропивниця, шкірні висипки

б) Середньої тяжкості — сироваткова хвороба, набряк Квінке

в) Тяжка — анафілактичний шок.

Токсична дія — є наслідком передозування лікарських речовин, особливо виразна у тих органах і тканинах, де більш за все накопичується речовина, проявляється у вигляді по­рушень функцій органів і систем.

Тератогенна дія — це здатність ліків порушувати нормальний розвиток ембріона і викликати вади розвитку в плода.

Ембріотоксична дія — це несприятлива токсична дія ліків на ембріон (в перші два місяці вагітності), яка може привести до порушення нормального розвитку органів та спричинити викидень на ранній стадії вагітності.

Фетотоксична дія — несприятлива дія ліків на плід (вагітність більше 12 тижнів), що не викликає вад розвитку плода, але може спричинити патологію систем організму дитини.

Мутагенна дія – виникає внаслідок впливу ліків на статеві клітини і в період розвитку ембріону. Вона успадковується і проявляється вадами розвитку, які передаються наступним поколінням.

Канцерогенна дія – це здатність речовин викликати розвиток злоякісних пухлин.

І півріччя