6.3 Експериментальна частина

Порядок виконання роботи:

1.Знежирені зразки (57х 12 х 2,5мм) закріплюють з допомогою болтів у трьохопорних присроях (рис. 6.3, 6.4).

t	Основні розміри, мм t В R Lроб 2,5 6 10 20 Допоміжні розміри H L1 d Ld L 1 2 27 8 45 57
Рисунок. 6.3 - Зразок для дослідження корозійного розтріскування

Рисунок 6.4 - Пристрій для вивчення корозії сталі під напруженням			Рисунок. 6.5 - Схема для визначення відносної деформації зразка
	1 - текстолітова державка, 2 - зразок, 3-6 - стаціонарне болтове кріплення з гайкою

2. Ступінь деформації ε , визначають за формулою 6.5.

Для визначення відносної деформації за допомогою індикатора вимірюють максимальний прогин (рис. 6.5) із точністю до 0,01 мм. Потім розраховують R_max за формулою:

R_max=(a²+4f²)/8×f (6.2)

де а - відстань між вістрями вилки пристрою, мм; f - максимальний прогин, мм.

Проведені тензиометричні виміри за допомогою тензостанції 8-АН4-7М і осцилографа Н-700 [7,13,37,38] показали, що в межах точності досліду (+2%) дотримується умова чистого згину зразка, тобто по всій довжині робочої частини зразка, при заданій деформації, напруження є однаковими. Оскільки робоча частина зразка по всій своїй довжині має однакові напруження, що забезпечується чистим згином і постійним поперечним перетином, із достатнім наближенням, лінію згину зразка можна прийняти за дугу обводу. Вважаючи, що довжина дуги, утворена середньою лінією зразка, не змінюється при згині, відносна деформація крайнього волокна () буде виражатися відношенням довжини дуг, утворених поверхнею зразка і середньої лінії:

=(l_max - l_ср)/l_cp (6.3)

=(R_max - R_cp)/R_cp (6.4)

=(t/2·R_cp)·100, % (6.5)

де t - товщина зразка.

3. Парафінують неробочі частини зразка і текстолітової опори, залишаючи робочу частину, l = 2 см (рис. 6.3).

4. Опускають закріплені зразки в склянки з електролітами і негайно вмикають секундомір:

1) 1н. НС1 (без інгібітору) 2) 1н. НС1 (з інгібітором)

а) маловуглецева пластична сталь з різним ступенем деформації -  (за завданням викладача), досліджуючи при цьому залежність К_m = f (e). К_m визначають за методикою описаною в лабораторній роботі №4;

б) високоміцна сталь (за завданням викладача).

5. Реєструють час до розтріскування зразків. Розраховують ступінь інгібіторного захисту за формулою:

(6.6)

де τ' і τ - час до розтріскування зразків у інгібованій і неінгібованій кислоті, хв.

6.4 Висновки: експериментально визначено, що маловуглецева пластична сталь (не) піддається корозійному розтріскуванню, а високоміцна сталь (...), час до розтріскування зразків у інгібованій і неінгібованій кислоті становить відповідно (...), ступінь інгібіторного захисту К = ... . Із збільшенням e зразків з пластичної сталі швидкість їх корозії за К_m – (...).