25. Особливості усного спілкування.

Усне мовлення – це така форма реалізації мови, яка виражається за допомогою звуків, являє собою процес говоріння і є первинною формою існування мови.

Вимог, які визначають рівень культури усного ділового мовлення:

1. Ясність, недвозначність у формулюванні думки.

2. Логічність, смислова точність, небагатослівність мовлення.

3. Відповідність між мовними засобами та обставинами мовлення.

4. Співмірність мовних засобів та стилю викладу.

5. Різноманітність мовних засобів (багатство лексики в активному словниковому запасі мовця).

6. Самобутність, нешаблонність в оцінках, порівняннях, зіставленнях, у побудові висловлювань.

7. Виразність дикції, відповідність інтонації мовленнєвій ситуації.

Вимоги мають базуватися на:

• бездоганному знанні норм літературної мови, передусім тих, що реалізуються в усній формі;

• чутті мови як здатності людини відчувати належність слова до певного стилю, доречність чи недоречність його вживання у певній ситуації.

Вони пов’язані з:

• ерудицією і світоглядом людини;

• культурою мислення;

• ступенем оволодіння технікою мовлення;

• психологічною та комунікативною культурою мовця.

26. Загальнонаукова, міжгалузева та вузькоспеціальна термінологія, професіоналізми.

Галузеві терміносистеми взаємодіють одна з одною, мають спільний термінологічний фонд. Ізольованих терміносистем немає, вони містять уніфіковані щодо норм сучасної мови терміни на міжгалузевому рівні.

Залежно від ступеня спеціалізації значення терміни переділяються на гри групи:

1. Загальнонаукові терміни, які вживаються майже в усіх галу­зевих термінологіях, наприклад: система, тенденція, закон, концепція, теорія, аналіз, синтез тощо. Треба зауважити, що такі терміни в межах певної термінології можуть конкретизувати своє значення, пор.: мовна система, закони милозвучності

теорія походження мови. До цієї категорії відносять і загально- технічну термінологію {машина, пристрій, агрегат).

1. Міжгалузеві терміни - це терміни, які використовуються в кіль­кох споріднених або й віддалених галузях (економічна наука має термінологію, спільну з іншими соціальними, природничими науками, наприклад: амортизація, екологічні витрати, санація, технополіс, приватна власність).

2. Вузькоспеціальні терміни - це слова чи словосполуки, які по­значають поняття, що відображають специфіку конкретної галузі, наприклад: авантитул, аграф, бокових, вакат, правка, ретуш.

27. Етикет телефонної розмови.

. Телефонна розмова - один із різновидів усного мовлення, що ха- цпктеризується специфічними ознаками, зумовленими екстрамовними причинами:

• співрозмовники не бачать одне одного й не можуть скорис­татися невербальними засобами спілкування, тобто передати інформацію за допомоги міміки, жестів, відповідного виразу

обличчя, сигналів очима тощо (відсутність візуального контакту між співрозмовниками);

• обмеженість у часі (телефонна бесіда не може бути надто три­валою);

• наявність технічних перешкод (втручання сторонніх абонентів, кепська чутність).

Отже, якщо ви людина ділова й цілеспрямована, передбачлива, якщо ви турбуєтеся про власний авторитет, а також престиж своєї фірми і звикли враховувати все до найменших дрібниць, то вироблення певних принципів поведінки у телефонному спілкуванні є просто необхідним і незамінним,

Фахівці з проблем усного ділового спілкування пропонують до­тримуватися таких правил ведення телефонної розмови.

Якщо телефонуєте ви:

• насамперед привітайтеся, назвіть організацію, яку ви представ­ляєте, а також свої прізвище, ім'я та по батькові. Зазвичай перші слова телефонної розмови сприймаються нечітко, а тому нази­вайте свої прізвище та ім'я останнім - принаймні це буде почутої

• якщо телефонуєте в установу чи незнайомій людині, слід зі* питати прізвище, ім'я та по батькові свого співрозмовника. Можете також повідомити, з ким саме ви хотіли б поговорити)

• якщо телефонуєте у важливій справі, запитайте спершу, чи С у вашого співрозмовника достатньо часу для бесіди;

• попередньо напишіть перелік питань, котрі необхідно з'ясувати, і тримайте цей перелік перед очима упродовж усієї бесіди;

• завжди закінчує розмову той, хто телефонує. Завершуючи розмО , ву, неодмінно попрощайтеся, пам'ятаючи, що нетактовно класти слухавку, не дочекавшись останніх слів вашого співрозмовнику

• у разі досягнення важливих домовленостей згодом надішліті | підтвердження листом або факсовим повідомленням.

Якщо телефонують вам: і

• спробуйте якомога швидше зняти слухавку й назвіть організм цію, яку ви представляєте; І

• у разі потреби занотуйте ім'я, прізвище та контактний телефон співрозмовника;

• розмовляйте тактовно, ввічливо демонструйте розуміння суі^ ності проблем того, хто телефонує;

• не кладіть несподівано трубку, навіть якщо розмова є нецікавою, нудною та надто тривалою для вас;

• якщо ви даєте обіцянку, намагайтесь дотримати слова й вико­нати її якомога швидше. У разі виникнення складних питань запропонуйте співрозмовникові зустріч для детального обго­ворення суті проблеми;

• завжди стисло підсумовуйте бесіду, перелічіть іще раз домов­леності, що їх ви досягли.

Незалежно від того, хто телефонує:

• будьте доброзичливим, у жодному разі не виказуйте свого невдо­волення чимось;

• ставте запитання та уважно вислуховуйте відповіді на них;

• намагайтесь залишатися тактовним і стриманим, навіть якщо розмова стає вельми неприємною для вас;

• симпатія до вас зросте, якщо ви кілька разів упродовж бесіди назвете співрозмовника на ім'я та по батькові;

особливо наголошуйте на найсуттєвішому. Якщо під час бесіди ви називаєте якісь числа, їх варто повторити кілька разів, аби уникнути прикрих непорозумінь;

• пам'ятайте, що по телефону звучання голосу значною мірою спотворюється, тому ваша артикуляція неодмінно повинна бути чіткою, а темп мовлення - рівним, тон - спокійним, витриманим;

• намагайтесь якомога ширше використовувати лексичні мож­ливості літературної мови (насамперед багату синоніміку), але при цьому завжди висловлюйтеся стисло й точно, правильно побудованими реченнями. Стежте за логікою викладу своїх думок, послідовністю.

• розмовляйте середнім за силою голосом.

Службова розмова складається з таких етапів:

2. момент налагодження контакту;

3. викладення сутності справи (повідомлення мети дзвінка, підхід до питання, обговорення повідомленої інформації");

4. закінчення розмови.