8. Словники у проф.Мовленні. Типи словників.

Усі словники поділяють на спеціальні словники понятійно-довідкового характеру – енциклопедичні і словники власне мовні – лінгвістичні (або філологічні). В енциклопедичних словниках пояснюється зміст, характер і сутність предметів, явищ. У лінгвістичних словниках об’єктом розгляду є слово як одиниця мови. Лінгвістичні словники поділяються на одномовні і перекладні. Одномовні, у свою чергу, поділяються на: тлумачні, міжслівних зв’язків (синонімічні,антонімічні,паронімічні,омонімічні),діалектні,історичні,довідково-лінгвістичні (етимологічні,фразеологічні,орфографічні,орфоепічні,словотворчі,словникитруднощів).Серед одномовних словників найбільш вагомими є тлумачні словники, в яких пояснюється значення слів, подаються їх основні мовні характеристики – граматичні ознаки, наголос, написання, розкриваються стилістичні можливості та деякі особливості сполучуваності з іншими словами. Різновидами тлумачних словників є також словники іншомовних слів, одномовні термінологічні словники (вони тяжіють до енциклопедичних).

Термінологічні словники містять визначення слова-терміна і відомості про використання його в певній системі знань. Серед словників, якими мають послуговуватись у роботі студенти економічної та фінансової сфери, необхідно назвати такі:

- Загородній А.Г., Вознюк Г.Л., Смовженко Т.С. Фінансовий словник. – К.: Знання, 2000. – 588 с., (містить понад 3 500 понять зі сфери фінансово-кредитних відносин та грошового обігу);

- Большой экономический словарь / Под ред. А.Н.Азриэляна. – М.: Институт новой экономики, 2002, - 1280 с. (містить 24 800 термінів, що стосуються всіх напрямків економіки. На жаль, україномовного словника такого типу у нас досі ще немає).

Широко використовуються довідково-лінгвістичні словники – орфографічні, орфоепічні, етимологічні, фразеологічні, словники складних випадків слововживання тощо.

Орфографічні словники подають нормативне написання слів, мають велике значення для розвитку культури писемного мовлення.

Орфоепічні словники містять інформацію про літературну вимову та наголос слів, допомагають удосконаленню усного мовлення.

В етимологічному словнику пояснюється походження слів, розкривається їх первинне значення, історичний розвиток.

Фразеологічні словники вміщують насамперед цілісні звороти (фразеологізми, крилаті слова, афоризми, ідіоми та ін.). Пояснюється значення стійкого сполучення слів, особливості вживання, походження, можливості варіювання в мовленні.

9. Роль словників у підвищенні мовленнєвої культури

Із введенням християнства та запровадженням церковнослов’янської мови при перекладах євангельських текстів вміщувались невеликі словнички з поясненням тих чи інших слів. У XVIII ст. мовотворчий процес на основі старослов’янської мови було перервано у зв’язку зі зміною політичного становища України. Нова українська літературна мова зароджувалась на основі народнорозмовної мови за політичної (державної) роз’єднаності української території, що пізніше мало не призвело до роз’єднання й мовно-літературного процесу. Змінюються і словники: якщо раніше церковнослов’янська лексика трактувалася українською книжною мовою, то тепер навпаки - слова української мови вважалися достойними пояснення слов’янською церковною мовою.

Надалі зростає інтерес до української мови. З середини ХІХ ст. (1851, 1853, 1854 рр.) у “Черниговскихъ губернскихъ вђдомостяхъ” публікуються зібрані слова народної мови, 1855 р. з’являється “Словарь малоруського наречия” А. Афанасьєва-Чужбинського (робота зупинилась на букві З), 1861 р. – “Словарь малороссійскихъ идіомовъ” М. Закревського, 1862 р. – “Чабанський словарь” Я. Кухаренка, 1864-1879 рр. виходять декілька словників місцевих діалектів І. Верхратського (Галичина), 1865, 1867 - словники М. Петрушевича й О. Партицького (теж Галичина), 1874 р. – “Опытъ русско-украинского словаря” М. Левченка, 1877 р. у VII т. “Трудов” Чубинський публікує діалектологічні матеріали. У 80-90-х рр. журнал “Кіевская Старина” вміщує ряд лексикографічних матеріалів, серед яких праці М. Сумцова, О. Потебні, І. Манжури та ін.