53 Сша в 1950-60 – х роках

Після війни переведення американської економіки на мирні рейки не обійшлося без скорочення доходів населення, зростання безробіття і цін.

Політичне життя 50 - х років позначилося політикою маккартизму ( за прізвищем сенатора Джозефа Маккарті). Вона була спрямована на придушення комуністичного руху в США і вимагала активістів комуністичного руху реєструвати в якості «підривних елементів». Відмова від реєстрації загрожувала тюремним ув’язненням або великими штрафами.

Головною внутрішньою проблемою 60 - х років залишалася расова дискримінація і злиденність чорношкірого населення. Через те негритянський рух набув характеру масової боротьби. Його очолював баптистський священник Мартін Лютер Кінг. Він заперечував насильницькі засоби боротьби, але не міг стримати в негритянських кварталах Нью-Йорка , Детройта та інших міст «чорні бунти». Вбивство Кінга у квітні 1968 р . породило нову хвилю «чорних бунтів». В підсумку расова дискримінація була заборонена законом і відійшла у минуле.

Головним досягненням американської науки і техніки стала висадка астронавта Нейла Армстронга на Місяць 20 липня 1969 р .

54 Економічна політика Рональда Рейгана

З 1981 по 1988 р . посаду президента США обіймав Рональд Рейган. Перш за все йому належало знайти рецепти подолання економічної кризи , яка відчувалася упродовж 70– х років. Його програма оздоровлення американської економіки передбачала:

• Скорочення податків;

• Скорочення державних витрат;

• Розширення свободи підприємництва;

• Зниження курсу долара відносно японської і західноєвропейських валют;

Така економічна політика отримала назву рейганоміки. Вона забезпечила :

• Економічне зростання;

• Розвиток високотехнологічних і енергозберігаючих технологій ;

• Розвиток високотехнологічних галузей (електроніки, приладобудування, авіації , тощо);

• Підйом доходів і зайнятості населення;

Таким чином американська економіка подолала кризу, залишилася розвиненою, конкурентоздатною і найбільшою в світі.

55 План Маршалла.

В 1947 р . , коли країни післявоєнної Європи лежали в руїнах, державний секретар США Джордж Маршалл запропонував їм економічну допомогу.

План Маршалла передбачав :

• надання урядових кредитів і субсидій на закупівлю американських товарів;

• заохочення приватних американських інвестицій;

Для отримання допомоги належало дотримуватися певних умов. Зокрема : не проводити націоналізацію; забезпечити свободу приватного підприємства ; не залучати комуністів до складу уряду. Об’єкти для фінансування могли обирати самі європейці. СРСР такі умови визнав неприйнятими й заборонив своїм союзникам приєднуватися до плану Маршалла.

Відтак американську допомогу отримали 16 західноєвропейських країн . На їх потреби з 1948 по 1951 р. було спрямовано більше 13 мільярдів доларів, з яких 2,4 мільярда отримала Західна Німеччина.

Таким чином європейські країни швидко подолали післявоєнну руїну і стали на шлях економічного зростання. По сьогоднішній день план Маршалла залишається одним із найвидатніших досягнень американської зовнішньої політики.