4. Переважна локалізація остеомієліту:

• головним чином уражаються довгі трубчасті кістки (великогомілкова, стегнова, плечова, малогомілкова);

• найчастіше уражаються метафізи довгих трубчастих кісток;

• діафізарні ураження спостерігаються втроє рідше, ніж метафізарні.

5. Механізм розвитку остеомієліту (рис. 4.17):

A) Мікроорганізми гематогенним шляхом проникають у капіляри метафізу і фіксуються там, викликаючи початок гнійного процесу.

Б) Невеликий гнійник, що утворився в метафізі, викликає тромбоз судин і змертвіння прилеглих кісткових балок.

B) Процес поширюється в напрямі діафізу (епіфізарний хрящ стійкий до нагноєння).

Г) Виникає запалення кісткового мозку, який через деякий час мертвіє і піддається гнійному

розплавлюванню. Д) Через систему гаверсових каналів гній поширюється під окістя, відшаровує його від кістки та

утворює субперіостальний гнійник.

Е) У процес може бути втягнений прилеглий суглоб з розвитком гнійного остеоартриту. Є) Кістка на певній ділянці втрачає живлення зсередини і збоку окістя та починає мертвіти з -

утворенням ділянки остеонекрозу. Ж) Гній, розплавляючи окістя, проривається у м'які тканини, викликаючи розвиток міжм'язової¹

флегмони. 3) У подальшому гній може прорватися назовні з утворенням нориці.

6. Клінічна картина гострого гематогенного остеомієліту (залежить від клінічної форми захворювання).

При місцевій (вогнищевій) формі гострого гематогенного остеомієліту: А) Скарги:

а) загальні симптоми:

• раптове підвищення температури до 39-40°С, озноб;

• головний біль, іноді марення;

• у дітей молодшого віку нерідко спостерігаються нудота, багаторазове блювання;

б) місцеві симптоми:

• постійний сильний біль у певному фрагменті кінцівки;

• біль посилюється при рухах, перекладанні хворого. Б) Анамнез захворювання:

• наявність ендогенного вогнища інфекції;

• травма, переохолодження за кілька днів до захворювання. В) Об'єктивні дані:

а) загальні симптоми:

• остеомієліт зазвичай починається як тяжке загальне інфекційне захворювання;

• у перші дні загальні симптоми превалюють над місцевими;

• постійна висока пропасниця;

• тахікардія, тахіпное;

• схильність до гіпотонії;

• можливе порушення свідомості, особливо у дітей молодшого віку;

б) місцеві симптоми (з'являються з другого-третього дня хвороби):

• гіперемія і набряк фрагмента кінцівки (епіфізо-метафізарна зона);

• болючість при пальпації, навантаженні на кінцівку;

• окружність ураженого сегмента кінцівки помітно збільшується;

• через 7-10 днів, коли розвивається піднадкісничний абсцес, посилюється локальна болючість і припухлість;

• потім розвивається клінічна картина глибокої міжм'язової флегмони;

- при прориві гною назовні та утворенні нориці гострі явища вщухають. При генералізованій формі (септико-піємічна і токсична):

• швидко виникають ознаки тяжкої загальної інтоксикації;

• через кілька днів з'являються гнійні вогнища в інших кістках або органах;

• на шкірі нерідко з'являється токсичне висипання;

• часто розвивається клініка септичного шоку;

• уже з перших годин з'являються симптоми серцевої і дихальної недостатності;

• місцеві симптоми хвороби можуть бути невиражені.

7 Формування попереднього діагнозу на підставі клінічних даних:

Попередній діагноз формується на підставі скарг хворого, анамнезу та об'єктивних проявів захворювання, підтверджених фізикальними методами дослідження.

Для підтвердження або уточнення діагнозу формують діагностичну програму, включаючи в неї методи дослідження, що впливають на уточнення діагнозу. При виборі методів обстеження використовують їх послідовне застосування - від менш до більш інвазивного.