3. Причини виникнення травматичного шоку:

• біль;

• крововтрата (гіповолемія);

• гостра дихальна недостатність;

• порушення функції життєво важливих органів.

4. Механізм розвитку травматичного шоку без крововтрати:

А) В основі патофізіологічних явиш, лежить критичне зменшення інтенсивності кровотоку в мікроциркуляторному руслі, що викликає гіпоксію всіх органів і тканин та накопичення проміжних продуктів метаболізму.

Б) Із травмованих тканин надходить масивний потік больових імпульсів, що викликає розлите порушення центральної нервової системи, а це, в свою чергу, запускає каскад захисно-присто­сувальних реакцій, що полягають у перерозподілі крові і централізації кровообігу: спазм периферичних судин і розширення судин головного мозку та інших органів життєзабезпечення.

В) Спазм периферичних судин викликає гіпоксію тканин і метаболічний ацидоз, при яких капіляри розширюються, збільшується їх проникність - рідина починає залишати судинне русло, що приводить до зменшення ОЦК.

Г) Зменшення ОЦК приводить до критичного зниження кровообігу в організмі та формування

шокових органів: легень, печінки і нирок, виникає поліорганна недостатність. Р Класифікація травматичного шоку:

А) За фазами перебігу:

• еректильна фаза (триває кілька хвилин) - виникає завдяки розлитому порушенню в центральній нервовій системі;

• торпідна фаза - виникає в результаті порушення периферичного кровообігу, що приводить до гіпоксії тканин і головного мозку;

а) за ступенем тяжкості торпідної фази:

тяжкість шоку залежить від дефіциту ОЦК і може бути визначена по індексу тяжко­сті - шоку Альговера: відношення частоти пульсу до величини систолічного артеріального тиску;

Індекс Альговера	Ступінь тяжкості шоку
0,8 і менше	І
0,9-1,2	II
1,3-1,4	III
1,5 і більше	IV

б) усі форми шоку без лікування проходять три фази, тривалість яких залежить від причини шоку та індивідуальних реакцій пацієнта:

• І фаза - компенсований шок, артеріальний тиск у межах нормального;

• II фаза - некомпенсований шок, центральний артеріальний тиск знижений;

• III фаза - необоротний шок, відбувається ушкодження органів і систем організму. Клінічна картина шоку (залежить від стадії і ступеня тяжкості шоку):

А) Скарги:

- еректильна фаза: скарг на біль може не бути через збудження потерпілого і неадекватну оцінку свого стану;

- торпідна фаза: слабкість, нестача повітря, біль у ділянці ушкоджень. Б) Анамнез захворювання:

- з'ясовується характер і механізм травми. В) Об'єктивні прояви:

а) огляд

• еректильна фаза:

• психомоторне збудження;

• шкірні покриви бліді, іноді гіперемовані, нігтьові пластинки рожеві;

• дихання часте, глибоке.• торпідна фаза:

• стан свідомості - від легкого оглушення до сопору або коми;

• шкірні покриви бліді, при вираженому зниженні тиску - із синюшним або землистим відтінком, з мармуровими розводами, вкриті холодним липким потом;

• нігтьові пластинки синюшні, після натиснення кровотік відновлюється повільно або не відновлюється;

- дихання часте поверхневе або патологічне; б) об'єктивні дані

• еректильна фаза: - -

• артеріальний тиск нормальний або дещо підвищений;

• пульс прискорений, напружений;

• діурез не змінений;

• торпідна фаза:

• артеріальний тиск знижується на величину, що залежить від тяжкості шоку (при І сту­ пені - на 20-30 мм рт. ст., при II ступені - на 30-50 мм рт. ст., при III ступені - більш ніж на 50 мм рт. ст., при IV ступені може не визначатися);

• тахікардія і зменшення наповнення пульсу тим більші, чим тяжчий шок, може бути аритмія;

• наростає олігурія аж до анурії, знижується температура тіла.