Оперативні підрозділи (ст. 41 кпк)

Оперативні підрозділи органів внутрішніх справ, органів безпеки, органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства, органів Державної пенітенціарної служби України здійснюють слідчі (розшукові) дії та негласні слідчі (розшукові) дії в кримінальному провадженні за письмовим дорученням слідчого, прокурора. Підрозділів полягає і виконанні

Процесуальна діяльність оперативних підрозділів полягає у виконанні слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій лише за письмовим дорученням слідчого чи прокурора, не виходячи за його межі.

Під час виконання доручень слідчого, прокурора співробітник оперативного підрозділу набуває повноважень слідчого. Співробітники оперативних підрозділів не мають права здійснювати процесуальні дії у кримінальному провадженні за власною ініціативою або звертатися з клопотанням до слідчого судді чи прокурора.

Закон не встановлює обмежень щодо виду чи кількості слідчих (розшукових) дій, виконання яких можна доручати відповідному оперативному підрозділу, проте і зловживати своїм повноваженням щодо кількості слідчих (розшукових) дій слідчий чи прокурор не повинен.

Доручення слідчого чи прокурора оперативному підрозділу (як і доручення органу досудового розслідування іншої територіальної юрисдикції) про проведення слідчих (розшукових) та / або негласних слідчих (розшукових) дій оформляється письмово, постановою. У ній , крім загальних даних, які мають бути в постанові слідчого, передбачених в ч.5 ст. 110 КПК, зазначається правоохоронний орган, оперативному підрозділу якого адресується доручення, назва документа, встановлені досудовим розслідуванням обставини вчинення кримінального правопорушення в обсязі, необхідному для виконання доручення, назва слідчої (розшукової) чи негласної слідчої (розшукової) дії, яку необхідно виконати, мета проведення процесуальної дії, питання, які необхідно з’ясувати під час проведення процесуальної дії, прохання про виконання однієї чи кількох слідчих (розшукових) та /або негласних слідчих (розшукових) дій. До постанови про доручення додаються документи, необхідні для проведення відповідної дії.

Доручення слідчого, прокурора щодо проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій є обов’язковими для виконання оперативними підрозділами.

Сторона захисту

Згідно з п. 19 ч.1 ст. 3 КПК стороною кримінального провадження з боку захисту є: підозрюваний, обвинувачений (підсудний), засуджений, виправданий особа, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного, чи виховного характеру або вирішувалося питання про їх застосування, їхні захисники та законні представники.

Відповідно до Закону України “Про адвокатуру і адвокатську діяльність ” прийнятого ВР України 5 липня 2012 р. захист - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні захисту прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, щодо якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, щодо якої розглядається питання про видачу іноземній державі(екстрадицію), а також особи, яка притягується до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Захисник (ст. 45 КПК) – це адвокат, який здійснює захист підозрюваного, обвинуваченого, а також особи, щодо якої вирішується питання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру або вирішувалося питання про їх застосування, а також особи, стосовно якої передбачається розгляд питання про видачу іноземній державі (екстрадицію).

Адвокат іноземної держави також може здійснювати адвокатську діяльність в Україні, зокрема і такі її види, як захист і представництво в кримінальному провадженні, з урахуванням особливостей, визначених Законом України від 5 липня 2012 р.