Спеціаліст ( ст. 71 кпк)

Спеціаліст — це особа, що має необхідні спеціальні знання і яку залучають у разі потреби до участі у провадженні окремих процесуальних дій. Спеціалістом у кримінальному провадженні є особа, яка володіє спеціальним знаннями та навичками застосування технічних або інших засобів і може надавати консультації під час досудового розслідування і судового розгляду з питань, що потребують відповідних спеціальних знань і навичок.

Спеціаліст може бути залучений для на дання безпосередньої технічної допомоги (фотографування, складання схем, планів, креслень, відбір зразків для проведення експертизи тощо) сторонами кримінального провадження під час досудового розслідування і судом під час судового розгляду.

Підставою участі спеціаліста у кримінальному провадженні і є виклик сторонами кримінального провадження для пояснень і допомоги.

Вимога до спеціаліста: наявність спеціальних знань.

Спеціаліст наділений законом (ч.4 ст. 71 КПК) такими правами:

- ставити запитання учасникам процесуальної дії з дозволу сторони кримінального провадження, яка його залучила, чи суду;

- користуватися технічними засобами, приладами та спеціальним обладнанням;

- звертати увагу сторони кримінального провадження, яка його залучила, або суду на характерні обставини чи особливості речей і документів;

- знайомитися з протоколами процесуальних дій, в яких він брав участь, і подавати на них зауваження;

- одержувати винагороду за виконану роботу та відшкодування витрат, пов’язаних із його залученням до кримінального провадження;

- заявляти клопотання про забезпечення безпеки у випадках , передбачених законом.

Обов’язки спеціаліста є схожими з обов’язками експерта. У разі не прибуття спеціаліста без поважних причин або неповідомлення про причини неприбуття на спеціаліста судом покладаються всі витрати , пов’язані з оголошенням перерви у судовому засіданні.

Секретар судового засідання ( ст. 73 кпк)

Спеціаліст судового засідання належить до інших учасників кримінального провадження, які відіграють допоміжну роль у кримінальному провадженні. Але від сумлінного виконання ним своїх службових обов’язків залежить виконання й окремих конституційних засад кримінального судочинства а зокрема, забезпечення повного фіксування судового засідання технічними засобами , що передбачено п.7 ч.3 ст. 129 КУ.

Секретар судового засідання здійснює судові виклики і повідомлення; перевіряє наявність та з’ясовує причини відсутності осіб, яких було викликано до суду, і доповідає про це головуючому; забезпечує контроль за повним фіксуванням судового засідання технічними засобами; веде журнал судового засідання; оформляє матеріали кримінального провадження в суді та виконує інші доручення головуючого в судовому засіданні.

Судовий розпорядник (ст. 74 кпк)

До участі в кримінальному провадженні головуючим у судовому засіданні може залучатися судовий розпорядник. На відміну від секретаря судового засідання він не є обов’язковим учасником кримінального провадження. Необхідність його залучення у кожному провадженні визначається головуючим у судовому засіданні.

Він забезпечує належний стан зали судового засідання і запрошує до неї учасників кримінального провадження; оголошує про вхід суду до зали судового засідання та вихід із неї; стежить за дотриманням порядку особами, присутніми у залі судового засідання; приймає учасників кримінального провадження та передає документи і матеріали суду під час судового засідання; виконує розпорядження головуючого про приведення до присяги свідка, експерта; виконує інші розпорядження головуючого, пов’язані з забезпеченням умов,необхідних для здійснення судового провадження.

Вимоги судового розпорядника, пов’язані з виконанням обов’язків передбачених ст. 74 КПК, є обов’язковими для всіх осіб, присутніх у залі судового засідання. У разі відсутності в судовому засіданні розпорядника його функції виконує секретар судового засідання.

Понятий — це фізична особа, яку залучають до участі у кримінальному провадженні з метою засвідчення її підписом відповідності записів у протоколі виконаної процесуальної дії.

Запровадження інституту понятих у Росії до 1864 р. було зумовлено недовірою до поліції. Поняті мали бути присутніми навіть під час допитів із метою усунення фактів насильства та вжиття ін­ших незаконних заходів щодо допитуваного. Після судової реформи 1864 року їх залучали до участі в оглядах, освідуванні без експертів, обшуків — обов'язково.

У сучасній процесуальній літературі вчені дискутують щодо доцільності існування інституту понятих. Прибічники зазначають про потребу забезпечення достовірності дій працівників органів розслідування. Противники наполягають на тому, що має існувати довіра до працівників державних органів, яка ґрунтується на презумпції порядності державного службовця.

Підстава участі у провадженні понятого — залучення (запрошення) посадової особи, яка веде провадження.

Понятих обов'язково має бути залучено до провадження таких процесуальних дій: обшуку, виїмки, огляду, пред'явлення осіб і предметів для впізнання, слідчого експерименту, опису майна.

До провадження освідування понятих залучають у разі, якщо слідчий визнає це за необхідне. Понятих має бути не менше двох.

Понятий повинен відповідати таким процесуальним вимогам:

• бути повнолітнім;

• бути грамотним, аби прочитати протокол і підписати його;

• бути незаінтересованим у результатах провадження.

Враховуючи особливості деяких слідчих дій, законодавець ставить додаткові вимоги щодо характеристик понятих. Так, під час провадження:

• огляду і виїмки кореспонденції, на яку накладений арешт, ма­ють бути присутні поняті із числа службовців поштової установи;

• обшуку особи та виїмки у неї предметів і документів повинні бути присутні поняті однієї статі з особою, яку обшукують чи у якої проводиться виїмка.

Понятими не можуть бути:

• потерпілий і його родичі;

• родичі підозрюваного та обвинуваченого;

• працівники органів дізнання і досудового розслідування.

Понятий зобов'язаний:

• бути присутнім під час провадження процесуальної дії;

• після її закінчення засвідчити своїм підписом відповідність записів у протоколі виконаній дії;

• не розголошувати без дозволу слідчого чи дізнавача дані, які стали відомі йому у зв'язку з виконанням своїх обов'язків.

Понятий має право:

• робити зауваження і заяви з приводу проваджуваної з його учас­тю процесуальної дії, які підлягають обов'язковому занесенню до протоколу;

• ознайомлюватися з протоколом процесуальної дії;

• на відшкодування витрат, пов'язаних з участю у кримінальному провадженні;

• за наявності відповідних підстав — на забезпечення безпеки.

Понятий перебуває в такому статусі протягом часу проваджен­ня процесуальної дії, до участі в якій його залучено, в сстадії досудового розслідування.

Юридична відповідальність понятого:

• кримінальна — за розголошення без дозволу прокурора, слід­чого або особи, яка проводить дізнання, даних досудового слідства чи дізнання (ст. 387 КК).