Перекладач (ст. 68 кпк)

Перекладач – це особа, яка в порядку, передбаченому ст. 68 КПК, залучена до участі в кримінальному провадженні сторонами, слідчим суддею чи судом і володіє, крім мови, якою здійснюється кримінальне провадження, іншою мовою, необхідною для перекладу.

Хоч перекладач належить до інших учасників кримінального провадження, проте саме він відіграє ключову роль у мовних контактах і відносинах учасників кримінального провадження і без нього неможливо проведення слідчих та інших процесуальних дій, захист прав, свобод і законних інтересів учасників кримінального провадження, якщо хтось із них не володіє або недостатньо володіє мовою, якою здійснюється кримінальне провадження.

У разі необхідності у кримінальному провадженні перекладу пояснень, показань або документів сторони кримінального провадження чи суд залучають відповідного перекладача (сурдоперекладача).

Перекладач наділений такими правами:

- ставити запитання з метою уточнень для правильного перекладу;

- знайомитися з протоколами процесуальних дій, в яких він брав участь, і подавати до них зауваження;

- одержувати винагороду за виконаний переклад та відшкодування витрат, пов’язаних із його залученням до кримінального провадження;

- заявляти клопотання про забезпечення безпеки у випадках, передбачених законом.

Перекладач зобов’язаний:

- прибути за викликом суду;

- заявити самовідвід за наявності обставин, передбачених КПК;

- здійснювати повний і правильний переклад, посвідчувати правильність перекладу своїм підписом;

- не розголошувати без дозволу слідчого, прокурора, суду відомості які безпосередньо стосуються суті кримінального провадження та процесуальних дій, що здійснюються (здійснювалися) під час нього, і які стали відомі перекладачу у зв’язку з виконанням його обов’язків.

Перед початком процесуальної дії сторона кримінального провадження, яка залучила перекладача, чи суд пересвідчуються в особі і компетентності перекладача, з’ясувати його стосунки з підозрюваним, обвинуваченим, потерпілим, свідком і роз’яснити його права та обов’язки.

За завідомо неправильний переклад або за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов’язків перекладач несе відповідальність за ст. 384 КК України.

Експерт (ст. 69 кпк)

Згідно зі ст. 1 Закону України “Про судову експертизу” у редакції від 9 вересня 2004 р. судова експертиза – це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об’єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває в провадженні органів дізнання, досудового слідства і суду.

Згідно з ч.1 ст. 242 КПК експертиза проводиться експертом за зверненням сторони кримінального провадження або за дорученням слідчого судді чи суду, якщо для з’ясування обставин, які мають значення для кримінального провадження, необхідні спеціальні знання. Не допускається проведення експертизи для з’ясування питань права.

Спеціальні знання – це знання, які лежать в основі відповідних спеціальностей та спеціалізацій. Експерт повинен мати спеціальні знання у галузі науки, техніки, мистецтва тощо, які необхідні і достатні для того, щоб дати висновок з питань, що виникають під час досудового розслідування і судового розгляду.

Експертом у кримінальному провадженні є особа, яка володіє науковими, технічними або іншими спеціальними знаннями, має право відповідати до Закону України “Про судову експертизу ” на проведення експертизи якій доручено провести дослідження об’єктів, явищ і процесів, що містять відомості про обставини вчинення кримінального правопорушення, та дати висновок з питань, які виникають під час кримінального провадження і стосуються сфери її знань.

Не можуть бути експертами особи, які перебувають у службовій або іншій залежності від сторін кримінального провадження, потерпілого.

Судово-експертну діяльність здійснюють:

а) атестовані судові експерти. Які працюють у державних спеціалізованих установах (науково-дослідних установах судових експертиз Міністерства юстиції України, науково-дослідних установах судових експертиз; судово-медичних та судово-психіатричних установах Міністерства охорони здоров’я України, експертних службах МВС України, Міністерства оборони України, СБУ та Державної прикордонної служби України;

б) інші фахівці з відповідних галузей знань, які не є працівниками цих установ, але можуть залучатися слідчим, прокурором, судом до проведення деяких видів судових експертиз, за винятком криміналістичних, судово-медичних та судово-психіатричних експертиз, які здійснюються виключно експертами державних спеціалізованих установ відповідно до ст. 7 Закону України “Про судову експертизу” .

У зв’язку з виконанням обов’язків експерт наділений правами:

- знайомитися з матеріалами кримінального провадження, що стосуються предмета дослідження;

- заявляти клопотання про надання додаткових матеріалів і зразків та вчинення інших дій, пов’язаних з проведенням експертизи;

- бути присутнім під час вчинення процесуальних дій, що стосуються предметів та об’єктів дослідження;

- викладати у висновку експертизи виявлені в ході її проведення відомості, які мають значення для кримінального провадження і з приводу яких йому не були поставлені питання;

- ставити питання, що стосуються предмета та об’єктів дослідження особам, які беруть участь у кримінальному провадженні;

- одержати винагороду за виконану роботу та відшкодування втрат, пов’язаних із проведенням експертизи і викликом для надання пояснень чи показань, у разі, якщо проведення експертизи не є службовим обов’язком особи, яка залучена як експерт;

- заявляти клопотання про забезпечення безпеки у випадках, передбачених законом;

- користуватися іншими правами, передбаченими Законом України “Про судову експертизу”.

Експерт не може за власною ініціативою збирати матеріали для проведення експертизи. Експерт може відмовитися від давання висновку, якщо поданих йому матеріалів недостатньо для виконання покладених на нього обов’язків. Заява про відмову має бути мотивованою.

Ч. 5 цієї статті передбачено обов’язки експерта, а саме:

- особисто провести повне дослідження і дати обгрунтований та об’єктивний висновок на поставлені йому питання, а в разі необхідності – роз’яснити його;

- прибути до суду і дати відповіді на питання під час допиту;

- забезпечити збереження об’єкта експертизи. Якщо дослідження пов’язане з повним або частковим знищенням об’єкта експертизи або зміною його властивостей, експерт повинен одержати на це дозвіл від особи, яка залучила експерта;

- не розголошувати без дозволу сторони кримінального провадження, яка його залучила, чи суду відомості, що стали йому відомі у зв’язку з виконанням обов’язків, або не повідомляти будь-кому, крім особи, яка його залучила, чи суду про хід проведення експертизи та її результати;

- заявляти самовідвід за наявності обставин, передбачених КПК.

Експерт невідкладно повинен повідомити особу, яка його залучила, чи суд, що доручив проведення експертизи, про неможливість проведення експертизи через відсутність у нього необхідних знань або без залучення інших експертів.

У разі виникнення сумніву щодо змісту та обсягу доручення експерт невідкладно заявляє клопотання особі, яка призначила експертизу, чи суду, що доручив її проведення, щодо його уточнення або повідомляє про неможливість проведення експертизи за поставленим запитанням або без залучення інших осіб.

За завідомо неправдивий висновок, відмову без поважних причин від виконання покладених обов’язків у суді, невиконання інших обов’язків експерт несе відповідальність за ст. 384 КК України.

- за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків — за ст. 385 КК;

- за розголошення даних кримінального провадження — за ст. 387 КК;

• адміністративна:

- за ухилення від явки до суду, до органів досудового розслідування — за ч. 2 ст. 185-3 або ст. 185-4 КпАП.