Школа геополітики в політичній етнології.

Німецький дипломат, професор мюнхенського університету Карл Хаусхофер засновник наукового напряму геополітики, який ґрунтується на ідеях Ф.Ратцеля, автор ідеї «життєвого простору», вважав основним геополітичним двигуном протистояння «морських сил» «континентальним» (Німеччина - Великобританія), покладав надії на союз Німеччини з Росією та Японією. Його протагоністом у геополітиці був англійський учений та політик Хелфорд Дж. Маккіндер (1861-1947), випускник Оксфорда, викладач Лондонської Економічної Школи, автор ідеї про «географічну вісь історії», якою на його думку є Росія. Основне геополітичне завдання Заходу – захистити «атлантичну цивілізацію», не допустити створення стратегічного континентального союзу навколо «географічної вісі історії» (Росії), протидія союзу Росії з Німеччиною.

Сучасні геополітичні течії та школи: атлантизм ( послідовники Н.Спайкмена) – неоатлантизм (Семуель Хантінгтон «Зіткнення цивілізацій») «кінець історії» Ф.Фукуями;

Мондіалізм (неомондіалізм) – створення єдиного світу (ідея конвергенції (злиття, зближення) американського соціолога мордвинського походження П.Сорокіна – учня українського етнолога М.Зібера), неоєвразійство (послідовник Л.Гумільова О.Дугін).

Глобалізм (у певному сенсі варіант дифузіонізму).

Соціологічна школа

Майже водночас з географічним детермінізмом та дифузіонізмом сформувалася соціологічна школа, що основним предметом дослідження етнології вважала людське суспільство, а не людину (еволюціоністи) чи культури (дифузіоністи).

Соціологія як наука виникла у Франції, її фундатором вважають французького вченого Огюста Конта.

Засновником етнологічної соціологічної школи був французький соціолог Еміль Дюркгайм (1858-1917), який розглядав людське суспільство як складну систему моральних зв'язків. На його думку, такі системи вивчаються через соціальні факти. Основою найпростішого суспільства він вважав первісну орду, що розвинулась у рід, а ті поступово поєднувались у племена, курії, фратрії. Саме на цій основі сформувалися складні соціальні організми держав і навіть імперій. З цього Дюркгайм робив висновок, що будь-яке суспільство – це лише ускладнена форма первісного суспільства. Крім того, ним було розроблено поняття «колективної свідомості», проаналізовано роль релігії у зміцненні соціальної солідарності суспільства.

З подачі Е.Дюркгайма сучасний етнополітичний словник поповнився соціологічною і етнопсихологічною термінологією (аномія тощо).

Основні ідеї Дюркгайма розвинув Люсьєн Леві-Брюль (1857-1939), який у праці «Первісне мислення» (1930) відстоював вчення про колективні уявлення (виховання, звичаї, громадську думку і т.п.). розробив теорію щодо логічного мислення первісної людини, яке сформувалось на основі емоційного сприйняття зовнішнього світу.

Зосередивши увагу на вивченні соціальної структури людського суспільства, в тому числі й первісного, прихильники соціологічної школи відстоювали такі основні ідеї:

- кожному суспільству властивий свій комплекс «колективних уявлень», що забезпечує стійкість і стабільність людських спільнот;

- кожному суспільству притаманні свої моральні цінності, що постійно і динамічно змінюються;

- перехід від одного суспільства до іншого є дуже складним стрибкоподібним процесом.