Тема3.2.

Радіаційна безпека

Самостійне вивчення

3.4.1. Джерела радіації та одиниці її вимірювання

Література: Норми радіаційної безпеки України (НРБУ-97) 

ЦО Стеблюк п.3.1.

Основними санітарними правилами роботи з джерелами іонізуючого випромінювання

Джерело радіаційної небезпеки – це технологічний об'єкт у складі промислового підприємства, що використовує в процесі нормального функціонування радіоактивні речовини, виробляє або споживає енергію іонізуючого випромінювання, що у випадку аварії чи тривалого впливу на людський організм може спричинитися до загибелі чи каліцтва ураженого чи завдати істотної шкоди навколишньому середовищу.

Джерела природної радіоактивності Джерелами природної радіоактивності є:

• космічні промені.Радіаційний фон, створюваний космічними променями, дає менше половини зовнішнього опромінення, одержуваного населенням від природних джерел радіації. Космічні промені в основному приходять до нас із глибин Всесвіту, але деяка їхня частина народжується на Сонці, під час сонячних спалахів. Космічні промені можуть досягати поверхні Землі чи взаємодіяти з її атмосферою, породжуючи вторинне випромінювання, що призводить до утворення різних радіонуклідів.

• нукліди, утворені космічним випромінюванням у верхніх шарах атмосфери.

• нукліди з дуже великими періодами напіврозпаду, які разом з їхніми короткоіснуючими дочірніми продуктами знаходяться у Землі з часу її формування, Діючи сукупно, ці джерела створюють природний радіоактивний фон, який є невід'ємною складовою середовища існування людства.

Основні радіоактивні ізотопи, що зустрічаються в гірських породах Землі, це калій-40, рубідій-87 і члени двох радіоактивних сімейств, що беруть початок відповідно від урану-238 і торію-232, ізотопів, які довго живуть. Вони включилися до складу Землі із самого її народження. Зрозуміло, рівні земної радіації неоднакові для різних місць Земної Кулі і залежать від концентрації радіонуклідів у тій чи іншій ділянці земної кори. У місцях проживання основної маси населення вони приблизно одного порядку. Так, відповідно до досліджень, проведених у Франції, ФРН, Італії, Японії і США, приблизно 95% населення цих країн живе в місцях, де потужність дози опромінення в середньому складає від 0,3 до 0,6 мілізіверта у рік. Але деякі групи населення одержують значно більші дози опромінення: близько 3% одержує в середньому 1 мілізіверт у рік, а близько 1,5% - більше 1,4 мілізіверта в рік. Є, однак, такі місця, де рівень земної радіації набагато вищий. Наприклад, невелика височина у Бразилії, яка розташована в 200 км на північ від Сан-Паулу, де рівень радіації в 800 разів перевищує середній і досягає 250 мілізівертів на рік. Або в Ірані, наприклад, у районі містечка Рам-сер, де б'ють джерела, багаті радієм, були зареєстровані рівні радіації до 400 мілізівертів у рік.

У результаті практичної діяльності людей природні радіонукліди, що знаходяться у земній корі, викидаються в атмосферу.

Вагомими джерелами прямих атмосферних викидів, є процеси видобування, переробки та використання корисних копалин (вугілля, нафти, фосфатів тощо).

Так, наприклад викиди радіонуклідів в атмосферу при виробництві фосфатних добрив оцінюються у 90 Бк ²³⁸U і 10⁶ Бк ²²²Rn на кожну тонну переробленої руди.

При спалюванні вугілля натеплових електростанціях в атмосферу, надходитьрадон і викидається сажа, що містить радіонукліди торієвого ряду.

У результаті багаторічних досліджень було доведено, що кількість радіоактивних речовин, які викидаються в атмосферу ТЕС, які працюють на вугіллі, у багато разів перевищує викиди АЕС, які працюють уштатному режимі. Однак ця оптимістична картина різко змінюється через аварії на АЕС, які супроводжуються значними викидами радіоактивних речовин.