В плині гпх виділяють 4 періоди:

1 - первинна реакція (короткочасна);

2 - схований період (період удаваного благополуччя);

3 - період розпалу хвороби;

4 - період відновлення.

Первинна реакція звичайно спостерігається, якщо доза опромінення перевищує 200 Р. Виникає відразу після опромінення й триває від декількох годин до 1—2діб. У цей час характерні деякі порушення, проявляється нудотою, блювотою, діареєю, головний біль, порушення свідомості, підвищенням температури тіла, почервоніння шкіри і слизових оболонок в місцях більшого опромінення. Потім наступають диспепсичні розлади. З боку крові - короткочасний нейтрофильний лейкоцитоз, лімфопенія.

У механізмі розвитку променевої хвороби поряд із прямою ушкоджуючою дією іонізуючого випромінювання на клітини провідне значення має включення в цей процес нервових і гормональних механізмів регуляції функцій організму. У початковому періоді променевої хвороби характерна підвищена збудливість нервової системи, звідси деяка лабільність (нестійкість) вегетативних функцій - коливання артеріального тиску, ритму серця тощо. Активація гіпофиз-адреналової системи призводить до посиленої секреції гормонів кори надниркових залоз, що в даній ситуації може мати пристосувальне значення.

Прихований (латентний) період хвороби характеризується поліпшенням загального стану хворих аж до удаваного благополуччя. Проте в крові продовжує знижуватися рівень лейкоцитів, а також тромбоцитів.

Тривалість латентного періоду залежить від дози отриманого опромінення.

При порівняно невеликих дозах (25-100 Р) початкові легкі функціональні реакції не переходять у розгорнуту клінічну картину (тобто в 3-й період хвороби) і захворювання обмежується загасаючими явищами початкових реакцій.

При опроміненні в середніх дозах (150-250 Р) латентний період триває 2-2,5тижднів.

При більших дозах (300-500 Р) латентний період скорочується до 3 - 10 днів. У цей час продовжують наростати зміни в системі кровотворення - лейкоцитоз змінюється лейкопенією, наростає лімфопенія, потім з'являються тромбоцитопенія й інші зміни системи крові. Все це є результатом безпосереднього ушкодження клітин радіочутливих органів - кісткового мозку й лімфоїдного апарату.

ГПХ 4-го ступеня тяжкості латентного або прихованого періоду не має. Фаза первинної реакції відразу переходить у фазу розпалу хвороби. Летальність при даній ступеня тяжінь може досягати 100%. Причини - крововилив або інфекційні захворювання, тому що імунітет пригнічений повністю.

У період розпалу хвороби формується на тлі різкого зменшення рівня лейкоцитів і лімфоцитів.Стан хворого знову погіршується — наростає загальна слабість, різкий головний біль, діарея, анурексія, підвищується температура тіла, з'являється кровотечість, у результаті чого на шкірі й слизуватих оболонках виникають крововиливи, у важких випадках вони можливі й у серце, і в головний мозок, інтенсивно випадає волосся.

Характерне виснаження гемопоеза, у важких випадках до повного спустошення кровотворної системи внаслідок загибелі стовбурних клітин. Кількість лейкоцитів і тромбоцитів у периферичній крові різко падає. Виникає ряд ендокринних порушень і порушень функції нервової системи. Різко знижується імунітет, у результаті чого легко виникають інфекційні захворювання, аутоінфекція й аутоінтоксикація.

Тривалість періоду виражених клінічних проявів від декількох днів до 2-3 тижднів. У найбільш важких випадках хворий гине на піці захворювання.

Період відновлення характеризується поступовою нормалізацією порушених функцій. Температура тіла знижується, припиняється кровотечість, відновлюється кровотворна функція, нормалізується обмін речовин тощо.

Тривалість цієї фази від 2 місяців і більше

При сприятливій ситуації хвороба виліковується повністю. При неповному відновленні функції кровотворення можливий перехід хвороби в хронічну форму.