
- •1. Міжнародна торгівля товарами як складова частина міжнародної економіки. Види та форми міжнародної торгівлі товарами;
- •2.Міжнародна торгівля послугами як різновид міжнародних економічних відносин. Склад міжнародної торгівлі послугами
- •3.Роль та значення міжнародної торгівлі в економічному розвитку країни;
- •4.Передумови та цілі участі країн в міжнародній торгівлі;
- •6. Особливості розвитку міжнародної торгівлі сільськогосподарською продукцією.
- •8.Особливості сучасного міжнародної торгівлі промисловою продукцією.
- •9.Головні чинники розвитку міжнародної торгівлі;
- •10.Класифікація міжнародної торгівлі за географічно - регіональною груповою та галузевою ознакою.
- •12.Характеристика стану загального розвитку міжнародної торгівлі промислово-розвинутих країн;
- •14. Роль та місце України в міжнародній торгівлі;
- •16.Товарна структура зовнішньої торгівлі України;
- •17.Регіональна структура зовнішньої торгівлі України;
- •18.Характеристика участі регіонів України в зовнішній торгівлі;
- •19.Зовнішня торгівля України послугами;
- •2 0.Головні показники , що характеризують участь країни в міжнародній торгівлі;
- •21.Сутність розвитку міжнародної торгівлі в теоріях меркантилістів;
- •22.Моделі розвитку міжнародної торгівлі на основі порівняльних переваг країн у виробництві а. Сміта та б. Рикардо ;
- •23.Модель міжгалузевого розвитку міжнародної торгівлі на основі порівняльної забезпеченості країн факторами виробництва Хекшера-Оліна;
- •24.Наслідки впливу міжнародної торгівлі на економіку країн за моделлю «співвідношення факторів виробництва» в теоремі «про вирівнювання цін в міжнародній торгівлі на фактори виробництва» ;
- •25.Наслідки впливу міжнародної торгівлі на галузеву структуру за моделлю «співвідношення факторів виробництва» в теоремі т. Рибинського.
- •26.Розвиток міжнародної торгівлі в моделях «специфічних факторів виробництва» п. Самуэльсона ;
- •27.Вплив наукового прогресу на міжнародну торгівлю в моделі «технічного прогресу» д. Хікса.
- •28.Тестування та обмеженість застосування моделей розвитку міжнародної торгівлі на основі ресурсної забезпеченості країн. Парадокс Леонтьєва та його пояснення.
- •29.Моделі розвитку внутрішньогалузевої міжнародної торгівлі на основі існування «переважаючого» та «перехресного» попиту.
- •30.Моделі розвитку внутрішньогалузевої міжнародної торгівлі на основі ефекту від масштабу виробництва
10.Класифікація міжнародної торгівлі за географічно - регіональною груповою та галузевою ознакою.
Географічна структура міжнародної торгівлі — це розподіл торговельних потоків між окремими країнами та їх групами, виділеними за територіальною або організаційною ознаками. Наприклад, Азія, Африка, Європа, Америка — за територіальною ознакою; країни ЄС, країни НАФТА, країни МЕРКОСУР тощо — за організаційною (груповою) ознакою.
За географічно - регіональною груповою ознакою виділяють :
*МТ КЩР,
*МТ промислово-розвинутих країн,
*МТ країн з перехідною економікою.
Галузева ознака:
Міжнародна торгівля товарами – це форма МЕВ, що відображає товарно-грошові відносини куплі-продажу між суб”єктами МЕВ стосовно товарів матеріального виробництва і базується на МПП.
Міжнародна торгівля послугами - система міжнародних товарно-грошових відносин між суб'єктами різних країн із приводу купівлі-продажу послуг.
Та торгівля сировинною, промисловою, сільськогосподарською продукцією.
Зовнішня торгівля на сучасному етапі перетворилася на важливу сферу економіки будь-якої країни. Збільшується її вплив на світовий економічний розвиток.
Роль зовнішньої торгівлі в економіці кожної країни зростає, незважаючи на те, що міжнародні торговельні зв'язки нестійкі. Внаслідок цього в структурі товарообороту та в напрямках зовнішньоторговельних потоків постійно відбуваються зміни.
Сьогодні в міжнародній торгівлі суттєво скорочується питома вага сировини і різко підвищується частка готових виробів. В таких країнах, як Німеччина- та Японія, частка готової продукції в експорті становить близько 90 %. Загалом у товарній структурі світового експорту понад 2/3 — це продукція обробної промисловості, причому її питома вага постійно зростає, а менш ніж 1/3 — сировина і продовольчі товари.
Високими темпами зростає міжнародна торгівля машинами і обладнанням, продукцією електротехнічної промисловості.
В експорті дедалі більшого значення набуває наукомістка продукція. Це спричинило розширення торгівлі послугами. Темпи зростання торгівлі послугами у 90-ті роки значно перевищили темпи зростання міжнародної торгівлі "видимими" товарами. Експорт — імпорт послуг стимулює міжнародну торгівлю товарами виробничого характеру.
Характерною рисою сучасного етапу є збільшення частки торгівлі індустріальних країн між собою. На неї припадає понад 70 % всесвітньої торгівлі. Частка країн, що розвиваються, у світовій торгівлі не досягає і 20 %. Економічно менш розвинуті країни намагаються посилити свої позиції в світовій торгівлі, диверсифікуючи її, тобто одночасно розвиваючи багато її напрямків та розширюючи асортимент товарів.
Важливого значення в сучасних умовах набуває торгівля патентами, ліцензіями, ноу-хау та іншими експертними документами і пов'язаний з нею обіг товарів, послуг, капіталів.
11, 13..Характеристика стану загального розвитку міжнародної торгівлі країн що розвиваються;
Зовнішня торгівля - одна з важливих форм участі країн, що розвиваються, у міжнародних економічних відносинах. Значна частина сировини, сільськогосподарських товарів, готових промислових виробів цих країн реалізується на зововнішньому ринкові. Звідси ж надходять у країни, що розвиваються, машини і обладнання, транспортні засоби, продовольство та інші товари.
Спеціалізація даних країн у світовому товарообміні відображає їхні порівняльні переваги у виробництві деяких видів виробів - сировини, сільськогосподарських, матеріа-ло- або працемістких промислових виробів.
У 70-ті роки найбільше зростала вартість експорту в країнах-експортерах нафти, а у 80-х роках головним "локомотивом" експорту були промислові експортери. Великі зрушення сталися й у товарній структурі експорту: зменшення питомої ваги продовольства, сільськогосподарських та інших видів сировини й значне збільшення продукції переробної промисловості (діаграма № 2). У країнах, які не є експортерами нафти (за винятком найменш розвинутих країн), такі зрушення ще більш помітні, що спростовує їхній усталений "образ" як аграрно-сировинної периферії світового господарства.
У структурі промислового експорту країн, що розвиваються, основне місце посідають: текстиль, взуття, одяг, побутова електротехніка й електроніка та інші працемісткі вироби. Основна частина вивозу таких виробів здійснюється, як правило, каналами ТНК, які активно беруть участь в індустріалізації цих країн, створили тут розгалужену мережу подетально, поагрегатно спеціалізованих філій і складальних виробництв. Поширюється й експорт машин та обладнання, хімікатів, автомобілів.
Незважаючи на зазначені зрушення в експортній спеціалізації країн, що розвиваються, їхня питома вага у світовому промисловому експорті в цілому невелика, їм доводиться докладати величезних зусиль, щоб зберегти завойовані ніші світового ринку чи здобути нові.
Зовнішньоекономічні фактори відіграють істотну роль і У фінансуванні даних країн. Приплив зовнішніх фінансових ресурсів збільшує фонд нагромадження, інвестиції, сприяє економічному зростанню. У більшості країн, що розвиваються, використання іноземного капіталу об'єктивно необхідне для економічного розвитку. Приплив зовнішніх фінансових ресурсів відбувається у вигляді прямих і портфельних приватних інвестицій, комерційних кредитів, офіційної допомоги розвитку, позик у міжнародних організацій та в інших формах. Водночас із країн, що розвиваються, спостерігається зворотний рух ресурсів: прибутків на нвестиції і відсотків за кредити, а також капітальних ресурсів у вигляді повернення кредитів, дезінвестицій підприємницького капіталу. В останні роки баланс руху фінансових ресурсів був для даних країн негативним. Проте у 1991 р. він вперше від 1986 р. став позитивним (+24 млрд дол.).