6. Особливості розвитку міжнародної торгівлі сільськогосподарською продукцією.

Глобалізаційні процеси, які охопили різноманітні сфери діяльності людини ставлять перед суспільством завдання визначення пріоритетів суспільного розвитку не тільки в державі, а і на міжнародній арені. Одним з важливих напрямків розвитку світової торгівлі є аграрна політика. Початок XXI ст. став періодом якісних змін на світовому ринку сільськогосподарської сировини і продовольства. Зростання чисельності населення, прискорення темпів економічного розвитку в окремих регіонах земної кулі сприяли стійкому зростанню світового попиту на дану групу товарів, тоді як можливості збільшення їх виробництва обмежувалися земельними і водними ресурсами, і в значній мірі низькою ефективністю самої аграрної галузі.

У 2007 р. почалися зміни в структурі світових посівів – високі ціни на традиційне паливо стимулюють виробництво сировини для отримання етанолу, перш за все, кукурудзи і цукрового очерету. У Європі збільшуються посіви рапсу, планується “реактивация” раніше виведених з обороту земель, в Південно-Східній Азії розширюються посадки олійної пальми. Необхідність заборони зростання цін на сільськогосподарську сировину і забезпечення продовольчої безпеки повинна неминуче привести до посилення державного втручання у функціонування сільськогосподарських ринків, проте найближчими роками дисбаланс між ресурсами і попитом збережеться[1].

Таким чином, можна говорити про принципові зміни у розвитку світового аграрного виробництва.

Рушійною силою розвитку ринків сільськогосподарської сировини і продовольства все більшою мірою стає попит. Період різких цінових коливань, що спостерігалися останніми роками, змінився періодом зростання цін практично на всі види аграрної продукції[1].

Існує ряд проблем, вирішення яких буде сприяти розвитку світової торгівлі сільськогосподарською продукцією та сировиною.

Сільське господарство має особливе значення в світовій економіці. Воно визначає умови підтримки життєдіяльності суспільства. Таким чином, на сучасному етапі одним з важливіших напрямків світової торгівлі є розвиток торгівлі сільськогосподарською продукцією та сировиною. Для країн, що розвиваються це можливість покінчити з бідністю, збільшити обсяги сільськогосподарського виробництва, та підвищити рівень зайнятості, а для розвинутих країн це можливість підвищити якість сільськогосподарської продукції, що експортується та імпортується. Але існує ряд проблем в цих країнах, які гальмують розвиток торгівлі сільськогосподарською продукцією та сировиною, вирішення яких сприятиме розвитку співпраці фермерів та споживачів, що забезпечить зайнятість та відповідну платню за високоякісні продукти та послуги, а також сприятливому для навколишнього середовища та здоров`я споживачів сільського господарства.

7.Специфіка розвитку міжнародної торгівлі сировинною продукцією.

Торгівля сировиною проявляється в різних формах, а саме: міжнародні товарні угоди, аукціонна і біржова торгівля, оптові закупки.

Специфіка торгівлі сировиною виражається, насамперед, у тривалому перевищенні пропозиції над попитом, що для країн з вузькою сиропи мною спеціалізацією обертається сировинними кризами, монополізацією торгівлі сировиною з боку найбільших промислових компаній і диктатом цін.

Міжнародні товарні угоди по сировині являють собою аналогічні за змістом міжурядові договори імпортерів і експортерів певного віщу сировини. їх ціль - регулювання й обмеження сфери діяльності ТНК, уповільнення спекулятивних і демпінгових процесів. Залежно від цільового механізму міжнародних товарних угод вони поділяються на 3 групи:

- стабілізаційні;

- адміністративні;

- за заходами сировинного розвитку.

Найпоширенішими серед них є стабілізаційні, які базуються на експортному механізмі, здатному впливати на врегулювання світових цін конкретних видів сировини (нафти, олова, кави, какао) двома методами: шляхом створення стабілізаційного (буферного) запасу «утримань» сировини і встановлення квот. Адміністративні товарні угоди укладаються з метою аналізу ситуації на сировинних ринках і вироблення загальних рекомендацій з її стабілізації і є предметом обговорення на міжнародних раундах.

Товарні угоди за заходами сировинного розвитку спрямовані на розширення і зміцнення економічного потенціалу країн-виробників певного виду сировини.

Міжнародні товарні біржі - це постійно діючі ринки, де здійснюється торгівля великими масами однорідних товарів, що мають стійкі і чіткі якісні параметри, і де здійснюється до 20% міжнародних біржових операцій із сировиною. Біржі сприяють розширенню торгівлі сировиною.

Товарні біржі використовуються в 3 основних напрямках: купівлі-продажу товару; спекулятивних угод; страхування (хеджування).

Крім того, біржі виконують ряд допоміжних функцій (здійснюють котирування цін, формують і встановлюють стандарти товарів, розробляють типові контракти, фіксують торговельні порядки, здійснюють арбітражні функції., забезпечують розрахунки між членами біржі через ліквідаційні каси чи розрахункові палати, а також займаються інформаційною діяльністю).

За цільовим призначенням сучасні біржові операції умовно поділяються на 4 види: угоди з реальним товаром, спекулятивні, страхові й інвестиційні. Існують також міжнародні регіональні біржі, орієнтовані на операції з вужчим колом учасників.

Ще однією з різновидів організаційних форм міжнародної торгівлі є аукціонна торгівля - публічні торги з продажу аукціонної продукції гласним чи негласним способом із змагальним характером їх проведення, у результаті чого товари переходять у власність покупця, що запропонував найвищу ціну.