16.Острозька Академія

Заснував Острозьку слов'яно-греко-латинську академію у 1576 році найславетніший представник могутнього роду князів Острозьких, перший магнат на руських землях Речі Посполитої, керівник оборони земель України від татарських набігів, один з найвпливовіших політичних діячів Польсько-Литовської держави, меценат друкарства та літератури, опікун православної церкви князь Василь-Костянтин Острозький. 

В основу діяльності Острозької академії було покладено традиційне для середньовічної Європи, однак цілком незвичне для українського шкільництва, вивчення семи вільних наук (граматики, риторики, діалектики, арифметики, геометрії, музики, астрономії), а також вищих наук: філософії, богослів'я, медицини. Спудеї Острозької академії опановували п'ять мов: слов'янську, польську, давньоєврейську, грецьку, латинську. Унікальність та оригінальність цього вищого закладу освіти виявилися й у тому, що тут уперше поєдналися два типи культур: візантійська і західноєвропейська ренесансно-реформаційна. Духовна спадщина Острозької академії була яскравим проявом першого культурно-національного відродження та, незважаючи на появу згодом значно потужніших і стійкіших науково-освітніх осередків, живила українську культуру майже до кінця XVIII ст. Орієнтири культурного розвитку українського народу були визначені у працях її діячів, а академія апробувала всі основні моделі сприйняття і синтезу західноєвропейських культурних досягнень з власною культурною основою на українському ґрунті.

В історії Острозької Академії (ОА) можна окреслити три періоди.

1. Час її становлення (1576 - 1586) характеризується великим інтенсивним спалахом. Острозький культурно-освітній центр, який окрім ОА включав ще літературно-публіцистичний гурток та видавництво, залучав до співпраці діячів різних конфесій, ідеологічних та політичних орієнтацій, попри перевагу православного спрямування діяльності осередку. Першим ректором Академії був письменник-полеміст і поет Герасим Смотрицький, родом із Поділля. Як свідчать сучасники й акти костела фарного в Острозі, учні (спудеї) навчались "при Академії Руській під керівництвом руського ректора". Герасим Смотрицький був, безперечно, одним із найвидатніших культурних і освітніх діячів, просвітителів XVI ст. в Україні.

2. Наступний період діяльності ОА - 1587 - поч. 1620-х - час її найвищого розквіту. Вона зав'язала тісні міжнародні стосунки з різними освітніми та науковими центрами Європи, зокрема, з Грецією, Балканськими країнами, а також з Австрією, Литвою, залучила до праці багатьох видатних особистостей того часу - українців та чужоземців, які з'їхались до "міста мудреців", їх набутий у відомих європейських університетах досвід був втілений у діяльність ОА. Про те, що викладання в Академії було на дуже високому рівні і саме тут, в Острозі, зосереджувались великі наукові сили, свідчить видатний діяч української культури, просвітитель і письменник, випускник ОА, архімандрит Києво-Печерської лаври Захарія Копистенський у виданому в 1621 у Києві монументальному трактаті "Палінодія".

3. Занепад ОА, як і всього Острозького культурно-освітнього центру, почався незабаром після смерті В.-К, кн. Острозького і був прямим наслідком переходу міста Острога до спадкоємців. Висококваліфіковані викладачі-чужоземці вже не мали змоги приїжджати до Острога. Почав розпадатися літературно-публіцистичний гурток, згортала свою діяльність друкарня. Цей процес, однак, тривав майже 10 років і близько 1636 ОА припинила своє існування. Однак Острозька академія є унікальним феноменом, який жодною мірою не можна замикати в хронологічних межах його існування. Декілька десятиліть ЇЇ фізичного існування (1576 - 1636) не вичерпують її духовної присутності в національній свідомості українців. Вироблена в Острозі система шкільництва не зникла безслідно. Сформований власне тут тип національного вищого навчального закладу православного спрямування - слов'яно-греко-латинська академія - був перенесений до Києва і дав імпульс відкриттю Києво-Могилянської академії, звідки поширився до Молдавії та Москви.