Важливо зазначити, що абсолютно постійними або абсолютно пропорційними витрати бувають рідко. Причому описана вище поведінка постійних і змінних витрат зберігається тільки в межах певного відрізку часу – релевантного діапазону.
Тому виділяють напівпостійні та напівзмінні витрати.
Напівпостійні витрати – витрати, що змінюються ступінчасто при зміні обсягів виробництва.
Наприклад, при виробництві від 1 до 2 тис.од. продукції необхідно 10 верстатів, а при виробництві від 2 до 3 тис.од. необхідно придбати додаткове обладнання, внаслідок чого збільшиться амортизація, яка до цього була постійною (рис. 2.6). Отже, обсяг виробництва, при яких витрати залишаються незмінними, є релевантним діапазоном для цих витрат.
Напівзмінні витрати – витрати, що змінюються із зміною обсягу діяльності, але не прямо пропорційно, тобто існує нелінійна залежність.
Прикладом таких витрат можуть бути витрати на придбання матеріалів на умовах надання знижок за великі обсяги покупок (рис. 2.7).
Витрати можуть змінюватись не тільки прямо пропорційно до зміни обсягів діяльності, а й з певним відставанням або випередженням обсягів діяльності.
Якщо
витрати зростають більше, ніж обсяг
діяльності, то такі витрати називають
прогресивними
(наприклад, при зростанні обсягу
діяльності на 10% витрати зростають на
15%).
Р
исунок
2.6- Поведінка напівпостійних витрат
Рисунок 2.7- Поведінка витрат на матеріали при наданні знижок
Якщо темпи росту витрат відстають від темпів росту обсягів діяльності, то їх називають дегресивними (наприклад, при зростанні обсягу випуску в 2 рази витрати зростають в 1,5 рази).
Величина постійних витрат може залежати від масштабу діяльності або визначатися керівником підприємства.
Перша група витрат називається обов’язковими витратами. Це витрати, що залежать від проектованої потужності підприємства, без їх здійснення неможливе виробництво.
Прикладом таких витрат є амортизація обладнання, опалення та освітлення цехів, заробітна плата виробничого персоналу тощо.
Друга група витрат – це дискреційні витрати. Їх розмір визначає керівництво виходячи з можливостей та потреб підприємства. Провадження основної діяльності можливе без цих витрат. В критичний момент, коли ресурси обмежені, є можливість зменшити або взагалі відмовитись від таких витрат без зміни масштабів діяльності.
Прикладом дискреційних витрат є витрати на рекламу, підвищення кваліфікації працівників, проведення презентацій тощо.
Інформації багато: систематизуйте собі, вимагатиму основне
Склад і характеристика витрат
Сфера дії: П(С)БО 16 «Витрати»
Витрати визнаються, якщо:
вони можуть бути достовірно оцінені;
операція призводить до зменшення активу або збільшення зобов’язань;
не відбувається вилучення або розподіл власного капіталу власниками;
відбувається одночасне визнання доходу, для отримання якого вони були здійснені;
якщо актив забезпечує одержання економічних вигод впродовж кількох звітних періодів, то витрати визнаються шляхом систематичного розподілу його вартості (наприклад, у вигляді амортизації) між відповідними звітними періодами.
Не визнаються витратами й не включаються до звіту про фінансові результати:
платежі за договорами комісії, агентськими угодами та іншими аналогічними договорами на користь комітента, принципала тощо;
попередня (авансова) оплата запасів, робіт, послуг;
погашення одержаних позик;
інші зменшення активів або збільшення зобов’язань, що не відповідають ознакам, наведеним у пункті 6 (визначення витрат звітного періоду) цього Положення (стандарту);
витрати, які відображаються зменшенням власного капіталу відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку.
Склад витрат
Собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат.
До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються:
прямі матеріальні витрати;
прямі витрати на оплату праці;
інші прямі витрати;
змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати.
Перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) установлюються підприємством.
До складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу вироблюваної продукції, купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об’єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва.
До складу прямих витрат на оплату праці включаються заробітна плата та інші виплати робітникам, зайнятим у виробництві продукції, виконанні робіт або наданні послуг, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об’єкта витрат.
До складу інших прямих витрат включаються всі інші виробничі витрати, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об’єкта витрат, зокрема відрахування на соціальні заходи, плата за оренду земельних і майнових паїв, амортизація, втрати від браку, які складаються з вартості остаточно забракованої з технологічних причин продукції (виробів, вузлів, напівфабрикатів), зменшеної на її справедливу вартість, та витрат на виправлення такого технічно неминучого браку.