19. Погляди л.С. Виготсьгоко та ж. Піаже на природе егоцентричного мовлення.

Мовлення, звернене до самого себе, що регулює і контролює практичну діяльність дитини, без спроби стати на точку зору співрозмовника, що характерно для дитини.

Одна з форм дитячого мовлення, вперше описана швейцарським психологом Ж. Піаже. Спостерігається у віці трьох – п'яти років і до кінця дошкільного віку зникає. Проявляється в тому, що діти говорять уголос, начебто ні до кого не звертаючись, зокрема задають питання, не одержуючи на них відповіді й анітрохи через це не турбуючись. З кожним роком прояви егоцентричного мовлення знижуються й у віці шести - семи років зникають.Згідно Піаже, у дитини спочатку відсутні інтелектуальні операції, які дозволяють усвідомити різницю між власною і чужою точками зору. Якщо дитина розвивається в збідненому в плані спілкування середовищі, то частка його егоцентричного мовлення досить значна, але в ситуації спільно організованої роботи дітей різко падає і практично зникає після семи років.Як показав Л. С. Виготський у полеміці з Ж. Піаже (який потім погодився з його точкою зору), егоцентричне мовлення бере свій початок у зовнішньому (комунікативному) мовленні і є продуктом його часткової інтеріоризації. Отже, егоцентричне мовлення – це мовби перехідний етап від мовлення зовнішнього до мовлення внутрішнього.Можна зробити висновок, що егоцентричне мовлення відбиває вже просунуту стадію інтеріоризації мовлення як головного засобу саморегуляції.Поняття егоцентричного мовлення використовується також у патопсихології при описі відповідних синдромів.

Мовлення, звернене до самого себе, що регулює і контролює практичну діяльність дитини, без спроби стати на точку зору співрозмовника, що характерно для дитини.

Одна з форм дитячого мовлення, вперше описана швейцарським психологом Ж. Піаже. Спостерігається у віці трьох – п'яти років і до кінця дошкільного віку зникає. Проявляється в тому, що діти говорять уголос, начебто ні до кого не звертаючись, зокрема задають питання, не одержуючи на них відповіді й анітрохи через це не турбуючись. З кожним роком прояви егоцентричного мовлення знижуються й у віці шести - семи років зникають.Згідно Піаже, у дитини спочатку відсутні інтелектуальні операції, які дозволяють усвідомити різницю між власною і чужою точками зору. Якщо дитина розвивається в збідненому в плані спілкування середовищі, то частка його егоцентричного мовлення досить значна, але в ситуації спільно організованої роботи дітей різко падає і практично зникає після семи років.Як показав Л. С. Виготський у полеміці з Ж. Піаже (який потім погодився з його точкою зору), егоцентричне мовлення бере свій початок у зовнішньому (комунікативному) мовленні і є продуктом його часткової інтеріоризації. Отже, егоцентричне мовлення – це мовби перехідний етап від мовлення зовнішнього до мовлення внутрішнього.Можна зробити висновок, що егоцентричне мовлення відбиває вже просунуту стадію інтеріоризації мовлення як головного засобу саморегуляції.Поняття егоцентричного мовлення використовується також у патопсихології при описі відповідних синдромів