86. Роль мовлення в пізнавальній діяльності дитини з вадіми слуху

Маленька дитина за допомогою слуху оволодіває складною системою мови: набуває навичок правильної звуковимови, засвоює звуковий склад значної кількості слів, їх вживання, вчиться розуміти значення, що містяться в граматичних змінах слів і в будові речень. Усе це вимагає високої гостроти слуху, оскільки звуки, що складають наше мовлення не завжди достатньо чіткі за своїм звучанням [2, с. 8]. Р. Боскіс відзначає, що до шкільного віку за умов нормального слуху дитина оволодіває мовою так, як це необхідно для усного спілкування. Однак, цей складний процес може виявитися повністю порушеним за умов навіть невеликого зниження слуху.

Розглянемо окремі аспекти мовного й мовленнєвого розвитку дітей молодшого шкільного віку з вадами слуху. Важливо зазначити, що практично всі діти з порушенням слуху мають якісь залишки слуху і можуть сприймати деякі звуки. Отже, необхідно не втратити час і почати розвиток мовлення. Діти зі зниженим слухом самостійно накопичують словниковий запас, але він є невеликим, а вимова – не досконалою [3, с. 22–23].

О. Таранченко зазначає, що на початку шкільного навчання всі діти з порушенням слуху мають різний рівень загального й мовленнєвого розвитку. Ці відмінності зумовлюються не лише індивідуальністю дитини, а й станом слухової функції, характером колекційної роботи, її ефективністю, додатковими відхиленнями в розвитку [5, с. 3]. Порушення слуху викликає порушення на різних мовленнєвих рівнях, зокрема на фонетичному, орфоепічному, лексичному та граматичному. За обсягом словникового запасу дитина молодшого шкільного віку з порушенням слуху поступається дошкільнику або учневі масової школи з нормальним слухом. О. Таранченко доводить, що мовлення дітей з порушеннями слуху має якісну своєрідність. Характерними для них є порушення звуко-буквеної будови слів: змішування звуків; пропуск їх внаслідок збігу кількох приголосних; перестановка і додавання окремих звуків; пропуск ненаголошених частин слова [5, с. 4].

У молодшому шкільному віці провідною діяльністю є навчальна. Однак, це не єдина діяльність, залишається й ігрова діяльність. За словами К. Речицької та О. Сошиної використання гри в навчальному процесі сприяє формуванню в учнів психологічних посилань теоретичної свідомості, зміні мотивів поведінки й розкриттю нових джерел розвитку пізнавальних сил, становлення яких відбувається в світі навчальної діяльності [4, с. 17]. На думку дослідниць, творча уява дітей з порушенням слуху виконує важливу компенсаторну функцію, яка виявляється в тому, що уява,створюючи нові образи, збагачує досвід людини, яка не чує, розширює кордони пізнання, розширює кругозір, сприяє саморозвитку особистості [4, с. 18].

87.Характеристика роботи:Лурия а.Р. Язык и сознание.-м.,1979.-320с.

Для аналізу формування внутрішнього мовлення і тієї ролі, яку вона відіграє в поведінки дитини, послужили відомі спостереження Л.С Виготського над поведінкою дитини 3-5лет в ситуації, коли він зустрічається з труднощами при віполненіі якого-небудь заданія.Речь дитини спочатку описувала утруднення, а потім планувала можливий вихід з ніх.Много років після дослідів Л.С. Виготського в цілому ряді експериментів до яких зокрема належать і експеріменти. Еволюція мови дитини полягає зовсім не в тому що егоцентріческая або аутистическая по функції мова дитини переходить в соціальну мова. Внутрішня мова дитини повністю-зберігає свої аналізують, плануючі та регулюючі функції, які спочатку були притаманні промові взрослого.Внутренная мова не є просто мовленням про себе, як думали психологи в плині наскільки поколінь, вважає, що внутрішня мова-це та ж зовнішня мова. Згадаймо, як будувати мова дитини, що виникає при будь-якому затрудненія.Внутренная мова за своєю семантикою ніколи не позначає предмет, ніколи не носить строго номінантівній характер.Ізвестно, що фонематічній слух дозволяє чітко сприймати звукову структуру слова, один фонеми іншим, забезпечується скроневими відділами лівої півкулі мозку. Спостереження показали, що такими відділами є передні відділи кору головного мозку, зокрема передні відділи кори лівої півкульним. В основа порушення поведінки, що виникає при ураженні лобових часток мозку, лежить порушення складного довільного організованість, програмування акта.В руху хворий зовнішньої мови для посилення її функції не робить ніякого впливу на рухи та інших ситуаціях.

88. Характеристика роботи: Л.С. Виготський «Мышление и речь»

Робота Л. С. Виготського є оригінальна праця, присвячена теоретичному дослідженню проблеми

мислення й мови і її експериментальної обробці.

Перша частина роботи складена з критичних статей,оцінюють роботи найбільших буржуазних психологівз того ж питання.

Дослідження автора, проведений ним майже протягом10 років, йде по нових шляхах, що наближається до діалектико-матеріалістичного пояснення проблеми мисленняй мови.

Відношення між мисленням і мовою змінюється в процесі розвитку у своєму кількісному та якісному значенні.

Відсутність мови і обмеженість її уявлень являються причинами неможливості культурного розвитку(Келер).

У мисленні дорослої людини відношення інтелекту та мовлення не являється постійними та однаковим для всіх функцій, для всіх форм інтелектуальної та мовленнєвої діяльності.

Вказівні жести складають примітивну ступінь у розвитку людської мови і жести – важливий крок від чисто емоційного мовлення до об’єктивного. Саме мовлення зустрічається не лише виключно у звуковій формі. Глухонімі,приміром, створення і користуються зоровим мовленням, а також навчають глухонімих дітей розуміти звукову мову, зчитувати її з губ, спостерігаючи за артикуляцією. Жестова мова існує поряд із звуковою мовою і грає істотну роль. Застосування мовлення не може ні при якій ситуації стати функцією від оптичної структури зорового поля, воно вимагає інтелектуальної операції.

Розумне використання мовлення і є інтелектуальна функція, за жодних умов не обумовлена безпосередньо оптичною структурою.

Мовлення не лише виразно-емоційна реакція, а й засіб психологічного контакту з подібними собі.

Отже, слід дійти висновку, що мовлення таки тісно пов’язане із рівнем інтелектуального розвитку і збагачується разом із його ростом.

Вчені дійшли висновку,виходячи з відношень між мисленням і мовленням у філогенетичному розвитку той і іншої функції:

1.Мислення та мовлення мають різні генетичні корні.

2.Розвиток мислення та мовлення йде по різним лініям і незалежно один від одного

3.Відношення між мислення та мовленням не являється постійною величиною на всьому протязі філогенетичного розвитку.

4.У філогенезі мислення і мовлення можна констатувати до мовленнєву фазу у розвитку інтелекту і до інтелектуальну фазу у розвитку мовлення.

88. Характеристика роботи: Л.С. Виготський «Мышление и речь» Робота Л. С. Виготського є оригінальна праця, присвячена теоретичному дослідженню проблеми мислення й мови і її експериментальної обробці. Перша частина роботи складена з критичних статей,оцінюють роботи найбільших буржуазних психологівз того ж питання. Дослідження автора, проведений ним майже протягом10 років, йде по нових шляхах, що наближається до діалектико-матеріалістичного пояснення проблеми мисленняй мови. Відношення між мисленням і мовою змінюється в процесі розвитку у своєму кількісному та якісному значенні. Відсутність мови і обмеженість її уявлень являються причинами неможливості культурного розвитку(Келер).2 У мисленні дорослої людини відношення інтелекту та мовлення не являється постійними та однаковим для всіх функцій, для всіх форм інтелектуальної та мовленнєвої діяльності. Вказівні жести складають примітивну ступінь у розвитку людської мови і жести – важливий крок від чисто емоційного мовлення до об’єктивного. Саме мовлення зустрічається не лише виключно у звуковій формі. Глухонімі,приміром, створення і користуються зоровим мовленням, а також навчають глухонімих дітей розуміти звукову мову, зчитувати її з губ, спостерігаючи за артикуляцією. Жестова мова існує поряд із звуковою мовою і грає істотну роль. Застосування мовлення не може ні при якій ситуації стати функцією від оптичної структури зорового поля, воно вимагає інтелектуальної операції. Розумне використання мовлення і є інтелектуальна функція, за жодних умов не обумовлена безпосередньо оптичною структурою. Вчені дійшли висновку,виходячи з відношень між мисленням і мовленням у філогенетичному розвитку той і іншої функції: 1.Мислення та мовлення мають різні генетичні корні. 2.Розвиток мислення та мовлення йде по різним лініям і незалежно один від одного 3.Відношення між мислення та мовленням не являється постійною величиною на всьому протязі філогенетичного розвитку. 4.У філогенезі мислення і мовлення можна констатувати до мовленнєву фазу у розвитку інтелекту і до інтелектуальну фазу у розвитку мовлення.’