75.Теорія рівнів мови

Спочатку Ч.Осгуд описував процес людської комунікації так, що він співпадав в основних моментах з описом технічної комунікації. Але при описі процесу породження мовлення він виступає вже не як механіцист, а швидше як психолог. У його книзі "Психолінгвистика-54" розглядаються проблеми породження і сприйняття мовлення на базі так званої теорії рівнів мови.

Пропонуючи теорію рівнів мови, Чарлз Осгуд вважав, що в процесі породження мовлення (кодування мовлення) існують чотири рівні.

50. Мотиваційний рівень. Одиницею рівня мотивації є речення в широкому неграматичному розумінні. На даному рівні той, хто говорить приймає рішення загального характеру:

а) говорити або не говорити;

б)якщо говорити, то в якій формі - твердження, питання, наказ;

в)якщо форма вибрана, то якими засобами скористатися для її вираження в реченні - наприклад, вибрати активну або пасивну форму;

г) що виділити логічним наголосом, які вибрати моделі інтонації.

50. Семантичний рівень. На цьому рівні той, хто говорить по черзі виділяє в реченні певні послідовності слів - функціональні класи. Вони співвідносяться з класом безпосередньо складових (що традиційно виділяється в американській дескриптивній лінгвістиці). За Осгудом, будь-яке речення може бути розбито на одиниці кодування. Причому, ці одиниці - не конкретні слова, а функціонально-семантичні класи (73). Так, наприклад, уявлення про молоду людину з рюкзаком за плечима - одна одиниця з точки зору семантичного рівня породження мовлення. Вона може заповнюватися різними словами, але це - одиниця функціонального класу.

50. Талановитий художник - малює - цікаву картину.

50. Рівень послідовностей. На даному рівні одиниця - слово, але не як семантична одиниця, а як фонетичне слово. В процесі кодування на цьому рівні послідовностей діють наступні механізми:

а) розпізнавання звукових послідовностей;

б) визначення довжини відрізків так, щоб інтервали між словами були більше, ніж інтервали усередині слів навіть на межі морфем;

в) механізм граматичних послідовностей, які мають справу з "великими сегментами".

50. Інтеграційний рівень, де одиницею виступає склад. На даному рівні діють моторні механізми кодування і відбувається звукове оформлення висловлювання.

Запропонована модель є першою спробою в загальному вигляді представити процеси породження мовлення.

76. Модель т-о-т-е

У книзі "Планы и структура поведения" (1960) відомі американські психологи Дж.Міллер, Е. Галантер і К. Прибрам писали, що людина, перш ніж перетворити свою думку в мовлення, складає програму свого висловлювання, створює "загальну схему з порожніми ячейками". Вони називають це "планом". "У нас є дуже виразне передбачення того, - відмічали вони, - що ми збираємося сказати, і наш вибір потрібних слів залежить від чогось набагато більшого, ніж попередні елементи нашого висловлювання. У нас є план речення, і, коли ми формулюємо його, ми маємо відносно ясне уявлення про те, що збираємося сказати. План речення повинен загалом визначитися, мабуть, до того, як можна виділити слова, які ми збираємося висловити".

Іншими словами, розглядаючи процес планування мовленнєвого висловлювання, вони вважали, що той, хто говорить має деякий образ того, що він хоче сказати, і в процесі виконання плану він прагне наблизитися до нього. (Цього не було в бихевіоризмі.) При цьому, на їх думку, в процесі реалізації плану людина діє методом проб і помилок. Іноді виникають невідповідності результату плану. Але тут включається механізм зворотного зв'язку і людина рухається до реалізації плану від проб до операцій, від проб до результату. Саме тому модель дістала назву Т-О-Т-Е (тобто, проба - операція - проба - результат).

У ній передбачається, що людина, породжуючи висловлювання, постійно контролює своє мовлення, здійснюючи зворотний зв'язок у разі помилкової дії, тобто виправляючи себе і кажучи правильно.